fbpx

Мами не було кілька днів, бабусі прийшла смс на телефон «Я поїхала в Київ. Все добре. Повернуся коли зароблю грошей». Це було, коли мені виповнилося чотирнадцять років

У мене є вища освіта і хороший бізнес, машина і своя квартира. Я вважаю себе досить успішним молодим чоловіком, всього що у маю – я домігся своєю власною працею.

У житті у мене складалося не все гладко. Так вийшло, що мене виховували дідусь і бабуся – було дуже нелегко. А коли мені було п’ять років, дідуся не стало. І як би це не звучало, але при живій матері я був сиротою. Бабуся в усьому замінила батьків – це моя підтримка і опора. Ви навіть не уявляєте, наскільки я їй вдячний, адже все що у мене є – це результат її праці і сили вкладеної в мене.

Вона вчилася разом зі мною в школі, після уроків сиділа на лавочці в залі, коли я був на тренуваннях. Вона бачила всі мої злети і падіння. З десятого класу бабуся почала питати, ким я хочу стати, які предмети мені потрібні для вступу до університету і найняла трьох репетиторів. Хоча в школі я був майже відмінником – не хотів бабусю засмучувати оцінками. Як їй вдавалося мене тягнути на свою пенсію, я не уявляю. Я вступив до університету на бюджет, паралельно почав працювати.

На роботу потрапив в дуже хорошу фірму, і з часом, завдяки бажанню розвиватися, я став її співвласником. Після закінчення університету, через рік вже у мене була своя квартира. Ще через кілька років купив машину, але вже приглядаю іншу. Думаєте, хвалюся? А якщо і так! Єдине чого мені не вистачало весь цей час – мами. Про батька я взагалі мовчу, я не впевнений, що мама навіть точно знає, хто він.

Моя мама вела абсолютно не “материнський” спосіб життя. Скільки у неї було “коханнь” навіть вона не знає сама. Любов всього її життя – чарка – це все що їй потрібно було. Вона пропадала з дому на кілька днів, а могла і на місяці. Бабуся з нею сварилася, просила зупинитися, навіть намагалася знайти фахівців. Нічого не допомагало. І ось вкотре, коли мами не було кілька днів, бабусі прийшла смс на телефон «Я поїхала в Київ. Все добре. Повернуся коли зароблю грошей». Це було, коли мені виповнилося чотирнадцять років.

Зараз мені двадцять дев’ять – мама з’явилася кілька місяців назад. Постаріла, змучена, і звичайно без грошей. Я не пустив її до себе додому. Зустрілися ми у бабусі вдома – просила вибачення, говорила, як скучила і любить мене. А я не можу пробачити цій жінці. Не можу забути, що вона залишила мене, кинула на бабусю. Я дуже сильно на неї ображений. Не хочу її навіть просто бачити. Після цього бабуся прийшла до мене, і сказала, що так не можна, мама є мама, потрібно навчитися прощати.

Мені дуже прикро, адже вона повернулася, коли у мене з’явився статус і гроші. Коли я був дитиною або студентом, то для мене не було місця в її житті. А що зараз?

Чого вона тоді повернулася? Раптом згадала, що у неї є син. Можливо тільки заради грошей. Як мені бути в цій ситуації? Чи варто пускати цю жінку в своє життя? Чи може людина зміниться через стільки років?

Фото – ілюстративне.

You cannot copy content of this page