Сидить Миколка біля віконця – на дворі тихий зимовий вечір, сніжинки, немов білі пушинки, падають і вкривають землю.
– Мамо, а Святий Миколай справді жив на світі і приходить до всіх? – питає у матері Миколка. – Сьогодні на уроці вчителька нам розповідала про Святого Миколая, що був він Чудотворцем. Він справді творив чудеса?
Мати обійняла Миколку і відповідає:
– Святий Миколай був людиною великого серця, великої любові до ближнього і великого милосердя. Всюди де тільки бачив людську потребу старався прийти на допомогу.
– Мамо, а чому він Святий? Тому що допомагав людям? – здивовано питає далі Миколка.
– Не тільки за це, – відповідає мати. – Святий Миколай був священиком, навчав про істинні правди Віри, про молитву, про те, як може людина освячуватися в ласці Божій. Він часто приходив на допомогу, в чудесний спосіб рятував життя людей і саме за це його назвали Чудотворцем.
Миколка слухаючи розповідь матері задумливо дивиться на неї і говорить:
– Мамо, як я б хотів щоб Святий Миколай зробив ще одне чудо.
– Яке синку? – питає мати.
– Я б попросив Святого, щоб приніс на Землю мир і спокій, щоб не було війни, і щоб люди були всі здорові й щасливі.
– Добре ти мислиш Миколко, – відповідає мати. Але для цього чуда потрібно, щоб люди пізнали істинний шлях до Бога, змінили своє життя згідно заповідей Божих. Про це навчав Святий Миколай.
Разом з цими словами мати міцно притискає Миколку до себе, дякує Богу за такого сина, і просить для нього чуда у Святого Миколая…
Марія Мазурик