Мама обговорює моє особисте життя зі своєю подругою
Моя мама з юності дружила з однією не дуже гарною жінкою. Вона ровесниця мами. Дуже негарна. Можна навіть сказати страшна.
Успіхом у чоловіків вона ніколи не мала. Характер у неї дуже злий і заздрісний. Виросла вона у досить небідній родині. Особливо в життяі ні в чому не потребувала. Але батьки більше любили її старшу сестру — більш симпатичну та з більш живим характером.
І цього батькам та сестрі вона пробачити не може все життя. Вічно скаржиться, як її у сім’ї утискали. Тим часом батьки подбали про те, щоб у неї була своя квартира.
Вони навіть зуміли хитрістю видати її заміж за одного гарного хлопця, який їй подобався. У результаті з тим хлопцем вони так і не вжилися, розлучилися, вона залишилася з донькою сама. Але чоловік справно платив аліменти, і щотижня приходив до доньки у гості.
Мамі моїй ця жінка все життя заздрила. Можливо тому, що мама була в молодості досить симпатична і мала успіх у чоловіків. Але це не завадило мамі в результаті виявитися у положенні, нічим не краще за ту подругу.
Тато мій мамі зраджував, вони розлучилися. Він не допомагав нам, від виплати аліментів втік. До мене він приходив після розлучення кілька разів, потім забув про моє існування. Мама виховувала мене сама. Жили ми дуже бідно. Нічого особливого в нашому житті не було, чого варто було б заздрити. Але та жінка примудрялася заздрити.
Коли я виросла, то виявила, що вона при кожному візиті говорить моїй мамі погані речі — критикує кожен її крок, її зовнішність. А мама простодушно нічого цього не помічає.
Вона вважає, що подруга в неї прекрасна людина. Що саму її прямо обожнює. Ну, а гидоти, що каже, то це не заперечує. Вважає, що вона все робить справді не так і виглядає зараз погано, не те, що в молодості.
Мама засмучувалася, але подрузі вірила у всьому. Я ж ясно бачила, що подруга до мами ставиться погано і всю нашу родину не любить. Було кілька разів, що я захищала маму і себе та ставила цю подругу на місце. Я не давала сварити все, що в нашому домі, і не давала критикувати мене саму.
Подруга ця зрозуміла, що в мене характер жорсткіший, ніж у мами, і почала поводитися зі мною обережніше. Потім, на моє полегшення, вони з мамою посварилися. Подруга, в черговий раз, поливаючи всіх навколо брудом, дуже різко висловилася про мене. Тут навіть мати на це образилася і перестала з нею спілкуватися.
Жінка так просто не здалася і почала зрідка дзвонити нам на домашній телефон, коли ми з мамою були на роботі. Удома залишалася одна моя бабуся, якій було 90 років, і яка вже трохи впала в дитинство. Бабуся було дуже легко розмовляти та випитати в неї будь-яку інформацію про нашу родину. Що, власне, ця подруга й робила.
Дізнавшись про це, мама одного разу зателефонувала подрузі та попросила більше так не робити. Бабусі було наказано мовчати. Але, звичайно, подруга тільки посміялася і продовжила свої дзвінки. А бабуся тільки образилася на нас, що ми забороняємо їй розмовляти з такою милою, доброю жінкою, і розмови продовжила. Приховати від нас вона цього не могла, все одно промовлялася.
Вимкнути телефон ми не могли, бо бабусі потрібна була можливість нам зателефонувати, якщо раптом що. А мобільним вона користуватися не вміла та не могла навчитися.
На місці мами я б ту подругу приструнила. Як мінімум, влаштувала б їй такий скандал, що в неї зникло б бажання зі мною зв’язуватися. Але мама просто здалася і спокійно дозволила продовжуватись далі цим дзвінкам. Мене благала не втручатися.
Але коли незабаром намічалося моє весілля, про яке я нікому не хотіла розповідати заздалегідь, а ця подруга вивідала у бабусі цю інформацію, моєму терпінню прийшов кінець.
Я подзвонила їй зі скандалом, ображала її. Я пообіцяла приїхати до неї та побити її, якщо вона продовжить ці дзвінки. Висловила все, що я думаю про її підлість і хитрість, як вона вивідує у літньої людини не в собі відомості про мене і маму. Це допомогло. Вона відстала від нашої родини.
Минуло 3 роки. Я була вже одружена, народила дитину. Мій шлюб виявився досить проблемним. Живемо ми з чоловіком із моєю мамою. З’їхати не маємо матеріальної можливості. Мама не ладнає з моїм чоловіком.
І ось, одного чудового дня, знову зявилась та подруга. Пише мамі вітання з народженням онука, розповідає про своїх онуків. І мама, на мою величезну незадоволеність, знову починає спілкуватися з цією жінкою. Вони не зустрічаються, не телефонують, але переписуються по телефону цілими днями.
Одного разу мама проговорилася, що вони обговорювали мене, мій шлюб, мого чоловіка – все в негативному ключі. Я обурилася і попросила маму більше не обговорювати моє особисте життя. Мама вибачалася і обіцяла більше не говорити з тією жінкою про мене.
Але через деякий час я залізла до мами в телефон і прочитала їх листування. І вся вона була про мене. Її подруга намагалася налаштувати маму проти мене та проти мого чоловіка. Лякала її, що ми захочемо її позбутися.
Особливо спрямоване все проти мого чоловіка. І я зрозуміла, що мама прислухається до думки цієї дами, тому що вона стала нервова, зла, постійно ображається на мене та конфліктує із зятем.
Я сказала мамі, що прочитала її листування, і вимагала припинити мене обговорювати. Попередила, що та подруга явно спеціально налаштовує маму проти мене та мого чоловіка.
Яка мета я не знаю. Можливо, щоб мама була нещасною, щоб зіпсувалися її стосунки зі мною та зятем. Можливо, вона і мені хоче зіпсувати стосунки із чоловіком. Раз у подруги особисте життя не вдалося, нехай нікому не буде щастя.
Мама образилася, що я читала її листування. Влаштувала істерику, що їй цікаво спілкуватися з цією подругою, що подруга хороша, що ми з чоловіком погані, що подруга зовсім не налаштовує її проти нас.
У результаті я нічого не досягла. Мама сказала, що мене не обговорює. Сказала, що це була випадковість, що більше так не робитиме. Мені довелося цілий день вибачатися, що я читала її листування, і обіцяти, що я більше ніколи так не робитиму.
І, звичайно, ні мама, ні я свого слова не дотримали. Зрідка я читаю її листування з цією подругою, і там усі розмови про мене. Обговорюються подробиці мого життя у шлюбі, моя зовнішність після пологів, наші з чоловіком плани на майбутнє, усі проблеми у сім’ї. Подруга, природно, як може, підливає олії у вогонь, що ми погані. Провокує маму на сварки. Знову критикує маму і мене, хвалиться собою та своєю дочкою.
Я не знаю, як це припинити. Мені не хочеться, щоб мене за спиною обговорювали та сварили зі мною мою маму. Я не розумію, як мама може бути такою наївною, довірливою.
Хоч би які були проблеми в сім’ї, але я маму ніколи не підставлю і не дам у образу. Можливо, це вже вікове, що розкрити мамі очі на істину не можна. Але що робити?
Я розумію, що по-хорошому треба було б з’їжджати від мами і не давати їй багато інформації про моє життя у шлюбі. Але поки що це неможливо. Я в декреті, дитині рік, на роботу поки не можу вийти.
Грошей немає, щоб винаймати житло або купувати окреме від мами. Батьки чоловіка живуть у іншому місті, до них переїхати пожити не можна.
Що б ви порадили. Як переконати маму бути обережнішими з цією подругою? Зараз, звичайно, більшість мене засудить, що я читаю чуже листування. Але якби я не зробила цього, не дізналася б правди.