Одного разу на селі.
Жила у нашу селі зразкова родина – батько Микола, матір Маруся, син Сергій та дочка Люся. Жили собі та й біди не знали, все у них було добре. Діти росли, ставали дорослими батькам на радість.
Син оженився першим та вирішив одразу разом з дружиною жити окремо. Батьки прийняли рішення молодих та допомогли чим могли. Потім у них народилася донечка і бабуся з дідусем з радістю допомагали молодим батькам.
Незабаром привела на знайомство й молодша дочка свого хлопця Івана. Він не надто сподобався батькові, але мати повірила дочці, що хлопець хороший. Зіграли весілля. Молоді залишилися жити у батьків дружини адже в Івана не було нічого за душею. За декілька років Іван та Люся народили двох донечок, жили у батьків та працювали разом. І начебто історія мала закінчитися на цій позитивній ноті, але…
Одного дня батькові Миколі стало зле та його забрала швидка. Там виявили приховану хворобу, про яку ніхто і не здогадувався. Незабаром пана Миколи не стало.
Маруся тяжко сприйняла втрату чоловіка та намагалася повністю віддати себе дітям, онучкам, господарству аби відволіктися. Та одного вечора її зять Іван вирішив, що він тепер в хаті господар і почав постійно Марусю зачіпати та розповідати хто та що має робити хоча всі працювали однаково. Маруся намагалася поговорити з ним мирно, не сваритися та Іван все підвищував на неї голос, а в кінці взагалі – приклав рукою!
Люся все це чула, але ніяк за матір не заступилася. Поступово Іван налаштував її проти Марусі та вже удвох вони не давали жінці спокійно жити. Маруся на деякий час знайшла прихисток у старшого сина, але дуже сумувала за своєю домівкою і все ж таки повернулася додому.
Люсі та Іванові це не сподобалось, адже вони вирішили, що будуть жити самі з дітьми та почали вже складати Марусині речі.
Маруся намагалася достукатись до доньки, що це її дім, який вони збудували з батьком Миколою та все було дарма. Під час останньої розмови Іван знову замахнувся на Марусю, а Люся не тільки не захистила матір, а й підтримала наміри чоловіка.
Жінка не витримала такої зради від рідної дитини, зібрала речі та переїхала у сусіднє село до старої родички її покійного чоловіка. Маруся вирішила спробувати жити для себе і поступово все в неї почало виходити. Син Сергій підтримував та допомагав матері та пропонував жити з його сім’єю у новому великому домі, але Маруся відмовлялася кожного разу, хоча на гостину заходила.
Ви спитаєте, а що ж сталося с Іваном та Люсею? Я відповім.. Вони без докорів сумління жили у батьківській хаті та з роками почали все більше і більше гризтися.
Маруся бува навідується до дочки, щоб онучок провідати та це буває дуже рідко.
Отак, одного разу на селі з міцної та порядної родини залишилися самі спогади.
Фото ілюстративне.
