Можна погладити? — запитала дівчина, киваючи на великий живіт Людмили.
— Ні! — відсахнулася жінка, інстинктивно прикриваючи животик руками. Змінивши здивований погляд, вона нервово посміхнулася: — Вибач, я зараз дуже нервова. Сама знаєш, скільки років мені для цього знадобилося.
— Ну так, десять років жили, а користі ніякої, — посміхнулася зовиця. — Мама вже збиралася вимагати вашого розлучення, до речі. Так що ви вчасно.
— Не думаю, що моя свекруха може вирішувати подібні питання, — досить прохолодно мовила Люда.
— Може, — Світлана скривилася. — Невже не пам’ятаєш, що з моєю сестричкою сталося? Мама вигнала її без грошей, без житла і будь-якої допомоги. В нікуди. Просто за те, що вона зустрічалася з одруженим чоловіком. Навіть я не знаю, де вона зараз.
— Юра — впевнений у собі чоловік, а не дев’ятнадцятирічна дівчинка, яка добре й життя не знала. У нього чудова робота, власне житло. Його нічим лякати.
— Відлученням від сім’ї, наприклад. — Світлана встала, прибрала телефон в сумочку і промовила: — Гаразд, тобі не можна зараз нервувати, тому я краще піду. До зустрічі. — І вже біля дверей, додала: — Мама чекає вас в гості на цих вихідних. Відмова не приймається.
Люда полегшено видихнула. І сьогодні у неї вийшло всіх обманути. Незабаром і Юра повернувся з роботи. Побачивши дружину, яка сиділа на дивані він відразу здогадався, хто був у них в гостях.
— Світлана забігала? — Чоловік дбайливо обійняв дружину. Та втомлено посміхнулася і витягла з-під блузки накладний живіт.
— Вони нам жити спокійно не дадуть, вимагають нашої присутності на вихідних. Я боюсь! — Люда мало не плакала. — Дуже боюся, що твоя мама дізнається про наш секрет, — кивнула жінка на подушку.
Так вже вийшло, що через певні проблеми Люда не могла стати матір’ю. А недавнє обстеження поставило хрест і на Юрі. Жарт долі — звести двох людей, які відчайдушно прагнуть малюка, але не мають можливості привести його у цей світ.
Спочатку сімейна пара хотіла просто усиновити дитину. Але, поговоривши з рідними, від цієї думки довелося відмовитися. Юрина матір була категорично проти дітей з «незрозумілою спадковістю». Навіть грозилася перетворити життя цієї дитини в суцільне випробування.
На допомогу прийшла давня подруга Люди. Вона працювала в пологовому і знала, що певна сума грошей дозволить їм забрати дитину від якої відмовилася мати прямо звідти. А Людмилі залишається тільки робити вигляд, що вона при надії.
Обман? Так можливо. Але для них це був єдиний шанс стати повноцінною сім’єю.
І ось, йде вже «дев’ятий» місяць, скоро повинен пролунати довгоочікуваний дзвінок.
— Юро, вставай! — будила чоловіка Люда. — Женька подзвонила! Потрібно їхати. Я там полежу кілька днів і додому приїду вже з малюком!
— Уже? — відразу прокинувся чоловік. — Чудова новина! Ну і хто ж у нас народився?
— Хлопчик, 3700. Здоровий малюк, з недолугою — матусею.
— А вона не передумає?
— Ні, — похитала головою щаслива жінка. — Вона отримала свою частку і буде мовчати. Дитина їй взагалі не потрібна.
Не минуло й тижня, як Людмилу всією сім’єю зустрічали на виписці. Юрина мати була дуже задоволена — адже народився хлопчик, спадкоємець сім’ї. Але жінка ще не знала, що дуже скоро син забере дружину з дитиною і переїде жити в столицю.
Чому? Все дуже просто. Світлана почала натякати, що дитина чомусь не дуже схожа на батька і підбурювала матір на тест. А тоді секрет би розкрився. І Юра прийняв рішення захистити свою сім’ю.
Фото ілюстративне.
