Випросити любов неможливо.
Іноді людина не винна, що до когось наче “прилипла”, прив’язалася і відмовитися не може. І терпить зневагу, образи та холод. Її обманюють, використовують, а людина терпить.
І знову повзе до того, хто її зневажив, як відданий собака. І це не від слабкості чи дурості. Це від нелюбові, яка була до маленької людини, до дитини, яка тягнулася, щоб обійняти, а її відштовхували.
Вона намагалася сказати – а її висміювали. Вона хотіла притиснутись і зігрітися – а їй наказали забиратися геть.
Він виріс, цей колишній малюк. Але в душі вважає, що він недостойний любові. Що любов треба випрошувати, заслуговувати, вимагати, купувати – і потрапляє в пастку.
У ній швидко побачать слабкість, у такій людині.
І спочатку використовують, а потім ліниво проганяють. І називають нав’язливою, липкою, набридливою.
А вона, ця людина, знову дзвонить та пише. І проклинає себе за це. Чудово вона усе розуміє, але знову прощає того, хто завдав їй стільки зла. І доки не зрозуміє, що не у партнері справа, а у ній самій, доти це триватиме, ці “нездорові стосунки”.
Люблять просто так. І не люблять просто так. Жодних зусиль докладати не треба ні для любові, ні для нелюбові. Від нас нічого не залежить. І випросити любов чи примусити до неї неможливо. Як неможливо повернутись у дитинство і все виправити.
А свою єдину людину можна зустріти, де завгодно і коли завгодно, але не в цих нездорових відносинах, де один просить шматочок хлібця. А другий знущається і каже: “Служи, собачко! Служи!”…
Світ населений багатьма людьми, мільярдами. І серед них є той, хто покохає у відповідь на кохання.
Анна Кир’янова
