fbpx
Дозвілля
Ліза з Норманом стали друзями. Дівчина не могла забути вчинок собаки-героя, який врятував її. Для неї це було справжнім дивом

Анна зі своїм чоловіком вирішили взяти собаку із притулку. Коли вони прийшли подивитися на собак, то їм одразу полюбився жовтий лабрадор-ретривер, якого звали Норманом. Це неможливо було пояснити, але Анна зразу відчула, що собака наче їх рідний, він лестився до неї так, ніби вони були давно знайомі. Нормана покинули його попередні власники, коли собаці був лише рік. Подружжя, не вагаючись, стали новими власниками собаки.

Коли Норман якийсь час пожив з новими господарями, Анна помітила, що з собакою щось не те. Жінка вирішила відвести Нормана на огляд до ветеринара. А там почула невтішну звістку: у собаки – невідворотні проблеми з зором. Як тільки лікар не боровся за зір Нормана, все ж за декілька місяців собака став повністю незрячим.

Але господарі настільки любили Нормана, що ні дня не дозволяли йому сумувати. Незважаючи на сліпоту, Норман залишався життєрадісним, активним собакою, якого всі любили.

Улюбленим місцем Нормана був пляж біля річки, де він проводив найбільше часу разом з Анною. Тут собака почував себе вільним, бо міг багато бігати і тренуватися.

Того дня Анна не пішла на роботу, вона хотіла залишитись вдома і почитати книгу, але Норман дуже рвався на прогулянку. Анна все ж відклала книгу і вийшла з собакою до річки.

Коли вони дійшли до пляжу, Норман почав різко набирати швидкість і бігти. Собака настільки швидко біг, що Анна ще ніколи не бачила його таким схвильованим і почала бігти за ним, побоюючись, щоби Норман не постраждав.

У Нормана був дуже розвинений слух і він почув, як дівчина, яка потопає, кличе на допомогу. Перш ніж сама Анна встигла відреагувати, Норман вже був у воді й намагався підпливти до дівчинки. Цього дня річка була неспокійною. Собака рухався на голос дівчини.

В якийсь момент дівчинка перестала кликати і Норман розгубився. Але схвильована Анна, яка стояла на березі встигла гукнути дівчині, щоби та подавала звуки, бо Норман на них реагує. Собака таки підплив до дівчинки, вона охопила його руками і Норман почав пливти до берега на голос Анни, яка відчайдушно гукала, щоби собака знав, в якому напрямку плисти. Норману вдалося врятувати дівчинку.

На березі дівчина обійняла Анну. Жінка заспокоювала її, говорила, що уже все позаду.

– Ви – мій ангел охоронець, – сказала дівчинка.

– Ні, не я, а Норман, – відповіла Анна.

Дівчинку звали Ліза. Вона вміла добре плавати і не один раз купалася у цій річці, але цього дня через сильну стрімку підводну течію, Ліза втратила контроль на воді і розгубилася. Єдине, що дівчина пам’ятає: як вона просила Бога, щоби він не дозволив їй піти на дно і тоді вона побачила собаку, який наближався до неї.

Ліза з Норманом стали друзями. Дівчина не могла забути вчинок собаки-героя, який врятував їй життя. Для неї це було справжнім дивом.

Анна постійно повторювала друзям, що тепер ні на мить не сумнівається в тому, що Нормана їй послав Бог.

Підготувала: Галина Андрусів