Лариса готувала пізню, максимально легку вечерю. Максимально легкою вечерею або обідом, Лариса називала який-небудь овочевий салат. Готувати вона вміла, але робити це не було для кого. Артема вона вже нагодувала, викупала і поклала спати. Йому всього 2,5 роки і у нього свій режим. Ну, а сама коли прийшла з роботи, закрутилася. Поки займалася сином про вечерю навіть не згадала, але тепер захотілося перекусити, ось і вирішила зробити щось швидке,, на що не потрібно було витрачати час і сили.
На роботу вона вийшла півроку тому. А загалі батько Артема був проти того щоб вона йшла на роботу, але Лариса наполягла. Вона не хотіла жити за його рахунок. Він справді дуже добре допомагав їм. Оплачував квартиру і давав гроші на сина.
У Олексія, батька Артема, була сім’я. Дружина і двоє дітей, причому молодша донька такого ж віку, як і Артем. Коли Лариса познайомилася з Олексієм, він їй про це не сказав. Вона дізналася випадково, на той момент вони зустрічалися майже рік. Одного разу вона пішла в торговий центр з подружкою, дівчата вирішили влаштувати собі шопінг. Дівчата є дівчата, часу на всі покупки пішло досить багато. Подружки втомилися і зголодніли. Було вирішено поїсти в кафе, яке знаходилося поряд. Веселі, в чудовому настрої вони сіли за столик і зробили замовлення.
За сусіднім столиком сиділа жінка з дівчинкою. Дівчинці було приблизно років 7- 8. Було добре чути, що дівчинка була чимось незадоволена. Вона мало не щохвилини питала маму, де тато і коли вони поїдуть додому. Так тривало хвилин 10-15.
Лариса подумала про себе, що їй теж хотілося б мати сім’ю. З Олексієм у них були чудові стосунки, але ось про спільне життя він жодного разу навіть не згадав. Лариса теж нічого не говорила, їй здавалося Олексій подумає, що вона квапить події. Все ж таки вони зустрічалися лише рік і у них все ще було попереду.
Лариса якраз щось розповідала подрузі, коли помітила, що та миттєво напружилася. Наталя дивилася на сусідній столик, де сиділа жінка з дівчинкою. Лариса сиділа до жінки спиною, тому не бачила, що там відбувається. Раптом її слух різонув знайомий голос, вона обернулася і побачила Олексія. Він стояв біля сусіднього столика і заспокоював дівчинку. Жінка в цей час щось говорила йому, стосовно того, що він дуже розпестив доньку. Лариса все зрозуміла. Олексій не помітив її з Наталею, а їм хотілося провалитися крізь землю. Навіть Наталка, вона добре знала Олексія. Вони багато разів проводили вечори разом. Лариса з Олексієм і Наталя зі своїм чоловіком. Якщо вже Наті було незручно, то що казати про Ларису.
Вони з Наталею вирішили піти. Але як на зло, як тільки вони встали і пішли до виходу, Олексій з сім’єю теж вирішили йти. Вони зіткнулися на виході. Лариса встигла помітити тільки очі коханого. У них був страх.
Мабуть він вирішив, що Лариса почне з’ясовувати стосунки, але вона собі цього ніколи б не дозволила. Зробити це їй не дозволила гордість і гарне виховання.
Увечері того ж дня Олексій приїхав до неї. Між ними відбулася важка розмова. Лариса твердо вирішила розлучитися. Олексій хотів продовжити стосунки. Він намагався переконати Ларису, що все буде так, як і було раніше, що він любить її, але залишити сім’ю не може. Тим паче зараз. Зовсім недавно його дружина повідомила йому, що у них буде друга дитина.
Олексій не міг зараз залишити дружину, але і з Ларисою розлучатися не хотів і все ж саме Лариса поклала крапку в їхніх стосунках. Вона не могла і не хотіла лізти в чужу сім’ю.
Однак життя внесло свої корективи. Через деякий час Лариса дізналася, що при надії. Коли тест показав дві смужки, Лариса не могла заспокоїтися. Заспокоювала її все та ж Наталя.
Коли перші емоції минули, з’явилася апатія. Лариса не знала, що їй робити і як їй вчинити.
Вона подзвонила мамі. З них завжди були чудові стосунки. Мама розуміла Ларису з півслова. Втім і тато Лариси був дуже хорошою людиною. Жінка шалено любила своїх батьків, тільки ось за останній рік вона жодного разу не була вдома. У неї не було часу. Лариса працювала, а потім у її житті з’явився Олексій. Батьки приїжджали до Лариси один раз. Вони також працювали, хоч і були пенсіонерами.
У них був великий, добротний будинок в селі. Город, сад, своє господарство. Часу на часті поїздки до дочки не було зовсім
Лариса розповіла мамі все. Про свої стосунки з Олексієм, про те, що дізналася про його родину, про свою майбутню дитинку. Мама поставилася до цієї новини спокійно. Вона не сварилася, не звинувачувала дочку, вона тільки запитала, що Лариса збирається робити далі. Жінка сказала, що не зможе нічого зробити з малюком. Вона твердо вирішила стати матір’ю.
Мама рішення доньки схвалювала. Вона знала, її дочка сильна, вона впорається. Мама запропонувала Ларисі повернутися додому. Місця було більш ніж достатньо, та й маляті було б краще в селі, але Лариса відмовилася. Мама сказала їй, що вони з батьком допомагатимуть їй чим тільки зможуть і Лариса навіть не сумнівалася, що так і буде.
Олексієві нічого не сказала, але він все ж дізнався і сказала йому про це ніхто інший, як Наталка. Чоловік спробував через неї повернути Ларису, він подзвонив їй. Ось тоді вже Наталя йому все розповіла.
Її з самого початку обурювало те, що Лариса не хоче говорити йому про дитину. Вона вважала, що Олексій теж повинен нести відповідальність за їх з Ларисою маля. Коли Олексій дізнався про це, він відразу ж приїхав до Лариси. Відбулася ще один важка розмова. Олексій наполягав, що він повинен бачити і спілкуватися зі своєю дитиною. Лариса погодилася, але поставила умову. Вона дозволила Олексієві спілкуватися з дитиною, але між ними ніяких стосунків не могло бути. Їх пов’язує тільки спільна дитина і нічого більше. Олексій неохоче погодився.
Коли народився Артемко, він став часто приїжджати до них. Грався з малюком, привозив йому подарунки. З його боку було кілька спроб повернути Ларису, успіхом вони не увінчалися. Олексій регулярно платив за квартиру, яку орендував для Лариси та сина, часто допомагав грошима. Коли Артему виповнилося 2 роки, Лариса вирішила, що малюкові пора йти в дитячий садок, а їй виходити на роботу.
Олексій був проти, але Ларису мало цікавила його думка. Він був просто батьком її дитини, а Артему нічого поганого Лариса не бажала. Вона дуже любила свого синочка.
Хлопчик пішов в дитячий садок, а Лариса вийшла на роботу. По дорозі додому вона забирала Артемчика і майже всі вечори жінка проводили удвох із сином.
Батьки за цей час приїжджали всього два рази. Коли дідусь взяв на руки онука, на його очах з’явилися сльози. Бабуся теж була безмежно щаслива, але частіше приїжджати вони не могли. А Лариса помітила, що почала дуже сумувати.
Сумувати за рідним домом, за тими місцями в яких народилася і виросла.
Минуло ще кілька місяців і життя Лариси почало змінюватися. Олексій раптом став дуже нав’язливим. Він приходив частіше, а ще частіше говорив Ларисі, що їй пора приборкати гординю і що він все одно доб’ється свого. Лариса намагалася триматися спокійно, але її терпіння було на межі.
Жінці було неприємно бачити Олексія і спілкуватися з ним, неприємно слухати, що його дружина йому набридла і що він її не любить, а живе з нею тільки заради дітей.
Лариса раптом подумала, а якби вона стала його дружиною? Через деякий час він знайшов би коханку і так, як зараз він говорить про свою дружину, він би говорив про неї, а Олексій ставав все більш наполегливішим.
І Лариса вирішила. Для чого вони ще досі тут? Навіщо їй і Артему ця чужа квартира? Це чуже місто? Адже у них є рідний дім, будинок де їх чекають і люблять. Де для Лариси було все рідне і таке дороге її серденьку. А Артемчикові там теж сподобається.
Вирішено ̶ і зроблено.
І ось по квітучому полю, біжить маленький хлопчик. Поруч з ним щаслива жінка.
Вони приїхали туди де їх дім. Дім такий рідний для них обох.
Фото ілюстративне.
