fbpx
Події
Квартиру віддають братові, а я повинна вдало вийти заміж

У нашій родині завжди був сильний розподіл на чоловіче і жіноче, але зараз це переступило рамки здорового глузду. Батьки тут озвучили рішення з приводу квартири бабусі.

З дитинства пам’ятаю свою образу, що брат не тримав в руках віника, не мив посуд, не прибирав в будинку. Тато щиро вважав і вважає, що це “бабська” робота. У чому полягає чоловіча? Сміття винести раз в тиждень? Лампочку вкрутити раз на місяць? Ремонт робили всією сім’єю, не було такого, що ми з мамою сидимо і в стелю дивимося. Словом, ця несправедливість почалася ще в дитинстві і все ніяк не закінчиться.

Більш того, якби я не вступила на бюджет, то вища освіта мені б не світила, тому що “бабі освіта не потрібна, її діло дітей народжувати і борщі варити”. Це я цитую батька. До речі, тут він сам собі суперечить У мами є вища освіта, вона працює інженером. Сидіти вдома вона не може – татова зарплата не така велика, щоб утримувати сім’ю з чотирьох осіб.

Само-собою з таким вихованням батька і покірливістю матері брат виріс з своєрідними життєвими установками. По дому допомоги ніякої, тарілку за собою не помиє. Мати його і батька обпирати, обпрасовує годує-напуває, в загальному, робить все, що повинна робити жінка. Ну і працює ще. Але про це в сім’ї говорити не прийнято.

Я ж ще на першому курсі усіма правдами і неправдами вибила собі місце в гуртожитку. Думаю, не виникає питань, чому так, правда? До батьків я приходжу в гості. З моєї розповіді можна подумати, що батько якийсь мужлан, але взагалі-то ні. У нього є пунктик на поділі, це так, але він все одно мене любить, дарує подарунки, цікавиться моїм життям. З мамою теж хороші стосунки. Після того, як з’їхала в гуртожиток з батьками взагалі чудові стосунки.

Не спілкуюся я тільки з братом. Нам просто нема про що, занадто різні інтереси. Я вважаю його розпещеним, аморфним пеньком, який з таким вихованням один просто не випливе у життєвому просторі, йому обов’язково потрібна дружина. Або ж він буде все життя жити з батьками. Мене такі люди в принципі дратують, брат не виняток.

Так ось, про квартиру бабусі. Це мамин спадок, бабуся ще за життя говорила, що квартиру вона заповідає обом онукам, тобто нам з братом. Але не встигла. Мама успадковувала за нею по закону. Квартиру вирішили здавати, щоб були зайві гроші.

А тепер ось з’ясувалося, що квартира буде передана брату, адже він спадкоємець, чоловік. Він повинен привести дружину в свій будинок.

– Не в прийми ж йому подаватися. Та й він мужик, у нього повинен бути свій будинок. А ти жінка, тобі треба шукати нормального чоловіка з квартирою і виходити заміж, – міркує тато.

Для мене це було серйозне розчарування. Я розраховувала, що квартиру продадуть, а гроші розділять між мною і братом. Хотіла взяти собі маленьку студію в іпотеку. А тепер ось не знаю, як бути. Все доведеться робити з нуля.

Батька не переконати, якщо він вирішив, то все, пиши пропало. Мама проти його слова в житті не піде, тим більше по такому “дріб’язковому” приводу. Виходить, що мені або повертатися додому після вишу, чого я не хочу, або орендувати житло. Ну або екстрено шукати женишка з квартирою.

Батьків люблю, але абсолютно не розумію … Не здивуюся, якщо дізнаюся, що вони і свою квартиру братові віддадуть, щоб ріс та розростався наш рід.

Фото ілюстративне.