Кудись йшла старенька, пересуваючись дрібними кроками, не спішила. І раптово впала. Молода жінка до неї підбігла, не розуміючи, бабуся зашпорталась чи слабо стало.
— Дайте мені руку, допоможу Вам підвестись, — стривожено сказала молодиця.
— Підвестись не сила. У грудях важкість велика та й ноги старі, не слухають, як чужі стали, – добродушним та привітним поглядом подивилася на жінку бабуся. Вицвілі очі від старості випромінювали тепло, легенька посмішка заворожувала своєю доброю енергетикою.
— Дитинко, велике дякую Тобі за чуйність, за те що не минула мене лежачу. Мало тепер добрих людей у світі лишилося. Всі кудись спішать, не роззираються по сторонах і багато не бачать, йдуть мимо. Важке життя зробило людей байдужими та жорстокими,— вголос висловлювала думки старенька.
Жінка в той момент вже телефонувала на швидку, яка обіцяла з хвилини на хвилину приїхати. Вона теж спішила, дитину забрати з садочка потрібно. Швидка допомога, справді, не забарилася.
— Бабусю, кому з ваших рідних повідомити? Дайте адресу і я їм скажу, що до шпиталю потрапили.
— Не маю я нікого. Прожила весь вік одна, — сумно зітхнула бабця.
— Як одна? А хто ж Вам допоможе, —якось налякано поцікавилася молодиця, вже й забувши, що спішила. — Та ж ліки потрібно буде якісь купити.
— Дитино, добре в тебе серце. Не потрібно буде мені вже ніяких ліків. Лише хочеться, щоб хороша людина була поруч, якось страшно одній. Буде ласка, поїдь зі мною до лікарні.
Молода жінка спантеличено роздумувала, сина забрати треба. Самотня бабуся благально заглядувала в саму її душу. Подзвонила до подруги і попросила забрати хлопчика, бо затримується на роботі. Сама ж швидко застрибнула за носилками з старенькою.
— Велике ти для мене зробила. Не покинула саму, — вдячно посміхалася і дивилася десь вдалечінь, ніби бачила інший світ, в якому легше живеться і вона точно відпочине. — Твій добрий вчинок повернеться тобі щастям і добром.
Це були останні слова незнайомої жінки, в якої скляним став погляд, яку не довезли до шпиталю, бо зупинилось серце.
Галина Мазурик, “САМОТНЯ БАБУСЯ”
