Коли я дізналася, що зробила моя колега по роботі, я дуже здивувалася…Мабуть, мала велике щастя від цього.
Нещодавно я дізналася від людей, що одна жінка, яка працювала зі мною кілька років у сусідньому кабінеті, виявляється, тихо вичікувала, коли скінчиться мій робочий день, і коли прийде прибиральниця мити підлогу, щоб не брати ключі на вахті, заходила до мого кабінету, лазила робочим комп’ютером і, можливо, столом.
Іншими словами, заходила і мовчки «крала». Мабуть, мала велике щастя від цього.
Комп’ютер був на паролі, який ніхто не знав, крім мене в кабінеті я завжди сиджу сама, а мій начальник, літній чоловік ніколи за довгі роки жодного разу цікавився моїм робочим комп’ютером, йому завжди важливий результат роботи.
Але ця жінка якось відкривала мій робочий комп’ютер! Можливо завдяки своїй вищій математичній освіті, хоча вона виконувала роботу, зовсім далеку від свого диплома.
В результаті вона якимось боком знайшла мій творчий псевдонім та пошту, прив’язану до нього. Під цим псевдонімом я публікую вірші на творчих сайтах, спілкуюсь на творчих темах з іншими людьми.
Цю «псевдонімну» пошту я рідко відкривала (та й зовсім ненадовго) на робочому комп’ютері в свою законну обідню перерву при зачинених на ключ дверях. Особистої інформації на робочому комп’ютері я ніколи не зберігала, спеціально задавала параметри в браузері, не запам’ятовувати історію відвідування сайтів та логіни.
І ось ця жінка якось це дізналася про мій псевдонім та електронну пошту разом із паролем. Я ніколи про це не говорила. Я у деякому збентеженні досі.
Незабаром ця жінка звільнилася із роботи. Все б нічого. Але тепер я чую про себе, що вона каже всім, що сиджу в інтернеті під незвичайним псевдонімом.
Я в деякому здивуванні, тому що ця жінка справляла на мене враження порядної людини, з усмішкою на весь рот та робила мені невеликі подарунки на свята. Я взагалі вважаю її безсовісною злодійкою, бо вона вкрала в мене поетичний настрій та натхнення. Уявляєте?
