Сільвана Пампаніні, відома акторка, яку у 70-роки через її велику популярність називали “нареченою Італії”, отримала ласку від отця Піо і стала потім його великою прихильницею.
“Відразу після війни, в пік моєї кар’єри, моя мати дуже важко занедужала, – розповідала вона мені. – Я завжди дуже любила своїх батьків, тому була дуже пригніченою. Було важко бачити, як нелегко матері. Я не могла спати, не мала апетиту. За кілька тижнів дуже схудла.
У ті дні я була на зйомках одного фільму, де знімався Карло Кампаніні, який був великим прихильником отця Піо. Побачивши, що мені сумно, Карло запитав мене, що сталося. Мені було важко про це говорити, але розповіла йому про свою матір. Кампаніні знав, що я віруюча і що маю прихильність до отця Піо.
– Чому не підеш до Сан Джованні Ротондо та не поговориш з отцем Піо? – запитав мене.
– Я така розчарована, – відповіла, – я навіть не можу молитися. Та й та прихильність, яку мені здавалося, я мала до отця Піо, пропала. Я не можу себе переконати, що він може щось зробити. Навіть не можу думати про нього.
Кампаніні мене потішив і якось зміг допомогти мені віднайти надію. Я вирішила поїхати до Сан Джованні Ротондо, але робота не дозволяла мені вирватися з Рима навіть на один день.
Моїй матері ставало гірше. Тоді я вирішила написати листа до отця Піо. Я взяла ручку і папір і вилила на ньому всі свої переживання. Не знаю, що я написала, але лист вийшов дуже довгим.
Я його надіслала, не плекаючи особливих надій. “Хто знає, скільки листів отримує отець Піо щодня, – казала я до себе, – не може всіх перечитати. Можна собі хіба уявити, що прочитає мого”.
Але відповідь прийшла за тиждень. Отець сам мені написав листа, відповідаючи на всі мої питання. Найперше дорікав за мій песимізм через недугу моєї матері. Писав: “Ти передчасно сушиш собі голову”. Потім казав мені мати довіру до Бога, до Богородиці і молитися: “Заспокойся, все буде добре. Я теж помолюся за твою матір”.
Цей лист приніс мені великий духовний спокій. Мої переживання почали зникати. Я почала з вірою молитися. Моїй матері відразу починало ставати краще, а за тиждень вона одужала. Це було справжнім дивом, яке я ніколи не забуду.
Ренцо Аллегрі
