Щиро скажу, що дуже зраділа, коли мій син розповідав про свою дівчину й ненароком проговорився, що у неї є власна квартира. Не те щоб я була ласою до чужих статків, але перспектива того, що після одруження вони не витрачатимуться на кредит чи оренду мене дуже радувала. Дівчина жила у звичайній однокімнатній квартирі з хорошим ремонтом. З появою діток їм могло б забракнути місця, але поки їх лише двоє, то вистачило б з головою, але після одруження виявилось, що дівчина зовсім не хоче пускати чоловіка у свій дім й порадила йому взяти житло у кредит.
Моєму сину Артему нещодавно виповнилось 30 років, а його Оля всього лише на кілька років молодша. Син переїхав від мене й почав орендувати власне житло, щоб жити самостійним життям ще кілька років тому, а минулого року він познайомився з дівчиною. Після знайомства з нею, я не могла нарадуватися за сина, адже було видно, що вони кохають один одного. Починати жити разом вони вирішили лише після весілля, а навіщо ж поспішати?
Невимовно мене тішило й те, що дітям не доведеться жити з батьками, чи платити великі гроші за кредит чи оренду, адже Олі подарували квартиру. Її батько, що покинув її, коли вона ще була немовлям, раптом зрозумів свою помилку й вирішив так згладити свою «провину». Оля не стала відмовлятися від такого подарунка й відразу оселилась там, а згодом й ремонт зробила та меблі купила й все необхідне.
На жаль, нас із сином батько також покинув, коли йому ще не було 10 років, але ніхто йому такого подарунку не зробить, бо чоловік вважає, що достатньо зробив у вихованні сина своїми мінімальними аліментами. Та й мій Артем не такий, що буде чекати «манни з небес», тому після університету почав жити окремо, спочатку разом з друзями орендували квартиру, тепер самостійно.
А нещодавно повідомив мені, що збирається купувати двокімнатну квартиру в кредит, обґрунтовує це тим, що достатньо заробляє й за кілька років зможе його закрити а кошти на перший внесок у нього вже є. Я не стала сперечатися з таким його рішенням, але все одно не до кінця його розумію, бо ж це кілька років жити у суцільних обмеженнях, а раптом щось трапиться?
Я б ще зрозуміла, якби у них не було інших варіантів, а так є ж квартира на початок. Нехай би пожили там, повідкладали й купили щось більше. Кому потрібні ці кредити?
Але мій син й невістка стояли на своєму, що “по-чоловічому” буде правильно, якщо він приведе її у власний дім, а не прийде вже на все готове. Коли я розговорилась з ними про це, то Оля резонно заявила, що та квартира її особиста власність, яка не має відношення до її майбутньої родини, тому їм потрібно починати все з нуля не маючи надію на те, що мали до шлюбу.
Чогось я геть не розумію. Моя майбутня невісточка або ну дуже розумна і завбачлива, або й справді має рацію?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – зборонено.
Головна картинка – pexels.
