fbpx
Дозвілля
Коли мій син розповідаючи про мою майбутню невістку ненароком обмовився, що та має власну квартиру, я щиро зраділа. Ні, я не ласа до чужих статків, але наявність власного житла це вагомий такий плюс. Але пр першому знайомстві невісточка моя майбутня неабияк мене здивувала своєю заявою

Щиро скажу, що дуже зраділа, коли мій син розповідав про свою дівчину й ненароком проговорився, що у неї є власна квартира. Не те щоб я була ласою до чужих статків, але перспектива того, що після одруження вони не витрачатимуться на кредит чи оренду мене дуже радувала. Дівчина жила у звичайній однокімнатній квартирі з хорошим ремонтом. З появою діток їм могло б забракнути місця, але поки їх лише двоє, то вистачило б з головою, але після одруження виявилось, що дівчина зовсім не хоче пускати чоловіка у свій дім й порадила йому взяти житло у кредит.

Моєму сину Артему нещодавно виповнилось 30 років, а його Оля всього лише на кілька років молодша. Син переїхав від мене й почав орендувати власне житло, щоб жити самостійним життям ще кілька років тому, а минулого року він познайомився з дівчиною. Після знайомства з нею, я не могла нарадуватися за сина, адже було видно, що вони кохають один одного. Починати жити разом вони вирішили лише після весілля, а навіщо ж поспішати?

Невимовно мене тішило й те, що дітям не доведеться жити з батьками, чи платити великі гроші за кредит чи оренду, адже Олі подарували квартиру. Її батько, що покинув її, коли вона ще була немовлям, раптом зрозумів свою помилку й вирішив так згладити свою «провину». Оля не стала відмовлятися від такого подарунка й відразу оселилась там, а згодом й ремонт зробила та меблі купила й все необхідне.

На жаль, нас із сином батько також покинув, коли йому ще не було 10 років, але ніхто йому такого подарунку не зробить, бо чоловік вважає, що достатньо зробив у вихованні сина своїми мінімальними аліментами. Та й мій Артем не такий, що буде чекати «манни з небес», тому після університету почав жити окремо, спочатку разом з друзями орендували квартиру, тепер самостійно.

А нещодавно повідомив мені, що збирається купувати двокімнатну квартиру в кредит, обґрунтовує це тим, що достатньо заробляє й за кілька років зможе його закрити а кошти на перший внесок у нього вже є. Я не стала сперечатися з таким його рішенням, але все одно не до кінця його розумію, бо ж це кілька років жити у суцільних обмеженнях, а раптом щось трапиться?

Я б ще зрозуміла, якби у них не було інших варіантів, а так є ж квартира на початок. Нехай би пожили там, повідкладали й купили щось більше. Кому потрібні ці кредити?

Але мій син й невістка стояли на своєму, що “по-чоловічому” буде правильно, якщо він приведе її у власний дім, а не прийде вже на все готове. Коли я розговорилась з ними про це, то Оля резонно заявила, що та квартира її особиста власність, яка не має відношення до її майбутньої родини, тому їм потрібно починати все з нуля не маючи надію на те, що мали до шлюбу.

Чогось я геть не розумію. Моя майбутня невісточка або ну дуже розумна і завбачлива, або й справді має рацію?

Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – зборонено.

Головна картинка – pexels.