fbpx

Кохання, як блискавка: історія киянина, який півроку ходив по навколишніх вулицях у надії зустріти Тетяну, яку бачив лише раз в житті(відео)

Соціологи стверджують, що 80% українців одружуються через кохання, при цьому один із шести мріє про дітей, 15% чекають від шлюбу регулярного “кохання”, а от меркантильні мотиви, які приписують сучасним молодятам, насправді непопулярні – лише 12% анонімно опитаних зізналися, що не проти побратися через гроші. І ще менше готові йти під вінець, аби з ким, бодай не залишитися самотнім, йдеться в сюжеті ТСН.

Герої цього сюжету ще не ходили реєструвати стосунків, хоч і мають дитину. А познайомила їх собака – пухнастий пес Володимира на прізвисько Арчі. Це сталося в маршрутці. “Ми з подружкою їхали до мене після роботи, щось по нозі відчуваю – зачепило. Дивлюся – це собака! Треба було поспілкуватися з нею, спитати, як у неї справи. Вона така пухнаста і класна”, – пригадує Тетяна. “Я повертаюся і бачу, що мою собаку просто, як пластилін жмакають! Я не зрозумів. Собака – 80 кілограмів”, – каже Володимир. Дівчина підняла очі та побачила хлопця з дивним виразом на обличчі, а для нього ця мить стала такою, що змінила його життя. “Я не можу досі зрозуміти, як це сталося. Але оцей підйом голови з оцим поглядом”, – зізнається він. Хлопець отямився, вже коли Тетяна йшла геть.

Володимир її наздогнав і запропонував провести до будинку. І вже коли попрощалися, зрозумів, що не запитав номеру телефону. “До мене доходить, що я навіть номер телефону не взяв. Повертаюся, а двері під’їзду так – хлоп! Я дивлюся на своб собаку і слово “дурень” навіть у його очах прочитав”, – зізнається парубок. Саме тоді він пообіцяв собі, що неодмінно знайде цю дівчину. Але буквально наступного дня Таня поїхала до Харкова на нову роботу, бо їй потрібні були гроші, оскільки вона не сама. “У 21 я наpодила Софію. Але після наpодження так сталося, що людина стала приділяти увагу тільки собі. Він працював на двох роботах, а потім благополучно звільнився, тому що “це не моє”. У мене таке було – все, досить! Я викликала таксі, зібрала речі свої та дитини і поїхала до батьків”, – пояснила вона. На особистому життя дівчина поставила хрест. “Я зрозуміла, що більше не хочеться ніяких стосунків. І найголовніше: в мене ніколи не буде чоловіка мого віку – це точно. А про молодшого і чути не хочу”, – розповіла Тетяна.

До Києва дівчина повернулася через півроку та волею долі винайняла ту саму квартиру. Увесь цей час по навколишніх вулицях ходив у надії її зустріти Володимир. “Уже всі тут знали, всі друзі знали, що є така Таня, котру я шукаю. І тут іде. Дівчино! Її аж пересмикнуло з переляку”, – пригадує він. Тетяна зізналася, що пам’ятає про хлопця із чудовою собакою, а Володимир пояснив, що забув узяти номер телефону. Однак щемливе перше побачення мало всі шанси стати й останнім: виявилося, що парубок на три роки молодший за дівчину. “І кажу: далі, мабуть, нічого не вийде”, – заявила Тетяна. Володимир на таке не очікував. “Я не зрозумів. Я не розізлився – я oскaженів! Я на тебе півроку чекаю! Завіз додому і кажу: подумаєш – набереш”, – розповів він. Тетяна пів ночі лежала і міркувала, а потім написала повідомлення, що можна спробувати. “Я там ледве не стрибав він щастя, але відповів холодно: давай”, – зізнався Володимир.

Читайте також: Заміж за араба: Христина заради коханого Марка зважилася на переїзд до Саудівської Аравії

Їхній спільній історії вже чотири роки, за цей час Тетяна зрозуміла, що Володі можна довірити не тільки себе. “Коли Софія дуже сильно захворіла, Вова носив її на руках. У домашньому завданні, коли треба було розповісти про свою родину, вона так питає: а як у Вови по батькові? Я кажу: а що ти пишеш? Як звуть тата”, – пригадує жінка. Коли Володимир запропонував одружитися, Тетяна вже не сумнівалася. “Звичайно ж, я сказала “так”. Людина, котра молодша за мене, дозволила мені почуватися абсолютно такою маленькою дівчинкою, котру ось так укрили ковдрочкою”, – розповіла вона. Весілля пара планує навесні, а почесним гостем, звісно, буде Арчі, який одного вечора змусив Таню й Володю зустрітися поглядом.

You cannot copy content of this page