Одного чудового ранку, під час сімейного сніданку, донечка, зашарівшись, тихенько повідомила, що запросила в гості свого друга Андрія. Все враз зрозумівши, тато схвильовано запитав, не хто він, а який.
Звичайно, що батькове серце пташкою забилося в гpудях, бо прагнув щастя для своєї єдиної кpовинки. Але відповідь трохи заспокоїла татове серце, коли донька вже сміливіше защебетала, який він мудрий і вродливий, освічений і начитаний, інтелігентний, словом, він просто чудовий і, головне, на татка її схожий.
Коли донечка-ластівка збирається вилетіти із затишного родинного гніздечка, щоб зі своїм обранцем на все життя звити своє сімейне, то, звісно, й матуся хвилюється й поволі усвідомлює, як час швидко спливає, а її дівчинка встигла вже подорослішати.
За хвилюванням батьки майже не надали значення словам, які вони в неї хороші, які сучасні, тож для них і вік її обранця не матиме значення..
Мама Іра взялася готувати святкову вечерю в честь знайомства з майбутнім зятем. А була вона неабияка господиня, тож було приготоване все найсмачніше, найвишуканіше, на що тільки була здатна її кулінарна майстерність.
Коли залишився час на себе кохану, то також намагалася виглядати якнайкраще, щоб відповідати своєму інтелігентному чоловікові, хоч і значно старшому за неї, але ще красивому в його старості, стрункому, з благородною сивиною й світлим поглядом очей.
Їхня донька Ганнуся зростала в любові й достатку. А її виховувала тільки мама, свята жінка, що прагнула дати гарну освіту своїй дівчинці – відмінниці навчання. Але коштів все ж не вистачало, тому Іра змушена була ще студенткою влаштуватися на пів ставки в туристичну фірму.
Все змінилося в житті дівчини, коли зустрівся їй старший майже на два десятки років чоловік. Хоч був уже розлучений, вразив її мудрістю і добротою, але глибоких почуттів до нього не було. Проте його увага, дорогі подарунки розтопили серце Іринки, бо дарували відчуття затишку й захисту, яких так не вистачало в дитинстві та юності.
Після одруження Ірині було настільки добре, комфортно, спокійно, що часто здавалося, ніби це сон. Вона прокинеться, а нічого цього нема. Але це була реальність, щаслива й безтурботна. Тож сказана вранці доньчина фраза про вік обранця не дуже то й схвилювала, старший, то старший, головне, що на її чоловіка Влада нібито подібний.
Але згодом на жінку нахлинули вже інші, не зовсім приємні спогади, за які було соромно і совісно перед Владом, батьком її донечки. З роками Ірина тільки розцвітала в злагоді й достатку свого побуту. Але з часом їй стала набридати рутина її життя, стала себе жаліти, мовляв, я що – хатня робітниця для чоловіки й доньки. А тут ще й молодий співробітник Андрій з’явився в турагенстві, яке воно вже очолювала завдяки грошам і зв’язкам чоловіка.
Хоч як намагалася Ірина ігнорувати знаки уваги підлеглого, який дарував їй гарні букети, обсипав компліментами, та все ж піддалася. Їхні стосунки тривали майже пів року. Перед жінкою постала дилема, що ж робити: надалі приховувати свій роман чи розлучитись. Допомогла записка, яка випадково випала з кишені пальта. Вона ще вранці була в розкішному букеті її улюблених бордових троянд, що його залишив на столі своєї начальниці закоханий хлопець, і йшлося в ній про кохання до неї.
Прийшовши з роботи, Ірина взялася за макіяж і зачіску, одягнула вечірню сукню на чергову «ділову» зустріч. І тут до кімнати увійшов зблідлий чоловік із тим клятим папірчиком у руці. Розмова була коротка й категорична: маєш когось – йди до нього, бізнес наш тобі перепишу, але донька житиме зі мною.
В очах Влада було стільки відчаю й болю, що в Ірини затремтів голос і вона ледве вимовляла слова: прости, прости, прости, тільки ти і я, і наша дочка. Чоловік пообіцяв все забути й вдавати, що нічого не сталося. Андрій перевівся на роботу закордон, щоб більше не бачитися з нею.
Спогади перервали кроки біля вхідних дверей. Ірина поспішила зустрічати доньку та майбутнього зятя. Двері відчинилися і перше, що вона побачила, був величезний букет її улюблених темно-червоних троянд. А за ними – привіт з минулого: знайомі карі очі, каштанове волосся, ледь посріблене на скронях. В жінки підкосилися ноги, вона ледь стримала зойк і схопилась за серце. Рідні списали це на радісне хвилювання. Лише Ірині та Андрію була відома причина. Тільки б їхнє минуле назавжди залишилося таємницею.
За мотивами життєвий історій Адріана Сака(«Погляд»)
Фото: ілюстративне.
