Ім’я на городі
Батько накреслив на грядці свого городу три початкові літери імені свого сина і засинав ці борозенки насінням салату. Днів через десять хлопчик прибіг до батька і з подивом повідомив йому, що він знайшов своє ім’я на грядці. Батько посміхнувся і вдав, що не вірить такому диву. Тоді дитина почала наполягати, щоб батько пішов у город і переконався в цьому сам. Батько погодився і, підійшовши до грядки, сказав:
– Це проста випадковість.
Хлопчик замислився.
– Як же це ні з того ні з сього виросло моє ім’я? – сказав він. — Хтось це неодмінно влаштував, тільки я не знаю, хто і як.
Користуючись такою нагодою, батько сказав синові:
— Ти маєш рацію, це не могло статися само собою. Ось так і весь світ, який ти бачиш, не міг утворитися сам собою, якби його не створив Бог, якого ми і називаємо тому Творцем не тільки землі, а й неба.
