fbpx
Дозвілля
І все ж я вдячна сусідці дуже. Хоч і любить вона не в свої справи втрутитись, але без неї я б нічого того і не дізналась би

Чоловік у мене – завзятий рибалка. У вільні вихідні обов’язково їде кудись посидіти з вудкою біля води. Каже, це йому і релаксація, і можливість спокійно подумати, і з друзями поспілкуватися.

А я і не проти! Можна довго повалятися в ліжку, готувати не треба. Чоловік приїжджає до вечора, виморений і задоволений. Кілька рибин в улові, а розповідей – на цілого кита.

Тому я і була не проти. До одного моменту. Сусідку зустріла, тітку Валю, любительку пліток. Запитує вона мене так уїдливо:

– А куди це твій чоловік з самого раннього ранку в неділю знову поїхав?

– На риболовлю – кажу.

А ця тітка Валя і заявляє:

– Ага! Це зараз так називається! Коханка у нього – сто відсотків. А ти – віриш і не перевіряєш!

Ні ж! Я в своєму чоловікові впевнена, більше ніж в собі самій !!!

Але! Зерно сумнівів уже було засіяно.

Коротше. Я вирішила, у що б то не стало, напроситися на чергову риболовлю – перевірити, яку це «рибку» мій чоловік «ловить» по вихідним!!! Заздалегідь попереджати не стала, а от в неділю встала разом з ним і поставила перед фактом – я теж їду на риболовлю. Чоловік почав інтенсивно відмовляти, що ще більше переконало мене в правильності рішення. Як він не відмовлявся, але змушений був мене взяти.

Ми, дійсно, поїхали на риболовлю. З його друзями, які були дуже здивовані таким поповненням компанії. Приїхали на чудове озеро. Світанок, туман, чорногузи, латаття – краса неймовірна. І тут починається сама історія.

Для мене хорошою вудки не знайшлося, знайшли в багажнику якусь складну бамбукову палицю, причепили до неї волосінь і прив’язали, хихикаючи, гачок розміром з мізинець. Сказали – це на велику рибу. Відсипали черв’яків в банку, показали, як підсікати треба. Мене залишили рибалити поруч з машиною, а самі пішли далі, на своє тихе місце. Недалеко ловили рибу три місцевих рибалки, видно, старі знайомі чоловіка, так як він попросив їх за мною наглядати.

Коротше. Відкрила я банку з хробаками, а вони такі противні, ворушаться. Не змогла своїми наманікюреними пальчиками взяти жодного. Вирішила попросити допомоги у рибалок. Ви б бачили їхні обличчя, коли я підійшла з хробаками і своєю шикарною вудкою. Стримуючи сміх, один допоміг і я пішла ловити рибу. Сміялись вони довго, мені чути було.

Закинула, скоро щось клюнуло, я висмикнула – рибка з мізинець розміром. Але хробака проковтнула! Як той вліз – не знаю. Йти просити знову рибалок я більше не хотіла, та ще з таким уловом!

Згадала, що рибу можна ловити на хліб. Витягла бутерброд з маслом і ковбасою, відщипнула, скачала кульку – ну, розміром під гачок, зачепила і закинула. І через кілька хвилин мій поплавок повільно почав занурюватися і пішов кудись в сторону. Я з переляку так смикнула, що риба вилетіла з води, як ракета на старті, пролетіла у мене над головою, на льоту відчепилася і лягла в траву метрів за десять.

Тиша. Я в ступорі, рибалки встали з відкритими ротами, здивовані риба теж мовчала. Тут ми всі побігли її шукати. Знайшли – виявився короп, потім зважили 1 кг 100 г. Помістили в відро, мене рибалки привітали, попросили товстих черв’яків і побігли теж ловити велику рибу.

А я скачала ще одну хлібну кульку і сіла знову ловити. Через деякий час знову мій поплавок почав ходити в сторони. Я пробувала смикнути, але нічого не вийшло. Ледве вудку втримала, ніготь зламала. Покликала на допомогу, рибалки прибігли, один перехопив вудку і став улов підводити до берега, інший заліз у воду з сачком і таки виловив рибу. Це теж був короп. Вага потім виявилась 5 кг 600 г. Довший від відра. Стали мене розпитувати, що і як. Довелося ділитися бутербродами…

До приходу чоловіка з друзями у мене було ще 2 коропа по кілограму і 4 конкретних карася. Рибалки теж на хліб зловили хороших красенів. А чоловік з компанією приніс 6 карасиків з долоньку. Мій улов був захований в кущах. Всі з мене жартували, зламаний ніготь шкодували. Чоловік пожартував, що якби я залишилася вдома, то такого не сталося б.

А коли вони побачили моїх коропів – німа сцена була ще та!!!

Тепер я теж завзятий рибалка, чоловік навіть ревнує мене до уловів і своїх друзів. Я навчилася справлятися зі спінінгом, чистити рибу, запікати коропів на вогні і відрізню нарешті карася від коропа.

А тітці Валі – спасибі! Без неї я б і не дізналася, що таке рибалка!

Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.