Телефонний дзвінок від сусідки застав мене зненацька. Коли я побачила її номер на дисплеї, моя перша думка була, що щось трапилося. Наприклад, що я когось затопила, чи ще щось в тому роді… Те, що вона мені тоді сказала, мене дуже вразило.
– Женю, з будинком і квартирами все гаразд, я хочу сказати тобі дещо важливе, – почала вона серйозним тоном. – Я думала промовчати, але я думаю, що ти повинена знати.
– Напруга в мені зростала, і мені було цікаво, що ж буде звучати з її вуст дальше. – Я бачила твого чоловіка у вашій квартирі з якоюсь білявкою.
Я стояла наче на мене хтось відро крижаної води вилив і мало не випустила з руки мобільний.
– Як він міг?, – запитала я себе. Тільки зараз, коли я мала відчуття, що у нас все добре. Не хотілося вірити, але розповідь сусідки була дуже переконливою. Я була на межі цілий день. Мій чоловік повинен був повернутися додому близько вечора, і я була дуже розгублена і зла.
Як тільки він прийшов додому, я не витримала і відразу накинулася на нього.
– І не соромно тобі в нашу спільну квартиру приводити білявок?, – випалила я, щойно Любомир увійшов у двері. Чоловік виглядав спантеличеним.
– Що ти таке кажеш, Євгеніє? Я працюю зранку до ночі, щоб наше життя було спокійне і розмірене, – захищався він, але я вже була накручена думкою, що він наставляє мені “роги”. І що сусідка б не придумала такого.
– Не виправдовуйся, Любомире. Я все знаю. Сусідка мені все розповіла. Вона бачила як ти з цією жінкою заходив в нашу квартиру.
Мій голос був ніби й не мій від цього стану. Я очікувала, що він зізнається після мого наполягання, але врешті він був тим, хто був дуже засмучений.
Любомир був зворушений тим, що я йому не довіряю.
– Думаєш, я буду настільки необачний, щоб привести цю, як ти кажеш, білявку, в нашу квартиру?
Звичайно, я теж була спантеличена. Думаю, якби він захотів, то знайшов би інші варіанти та місця, де такого ризику виявлення немає.
Але я також знаю, що чоловіки іноді зовсім не думають головою в таких моментах.
Повітря між нами згустилося, ми двоє були сповнені емоцій, і ми сперечалися, як ніколи. Я навіть сказала йому, що якщо це справді правда, він може почати пакувати валізи.
Тієї ночі чоловік спав у вітальні. Я металася в спальні й не могла заснути. Мені ще треба було подумати про те, що мені сказала сусідка і що сказав мій чоловік.
Я знала, що Світлана була справжньою пліткаркою, але не могла уявити, чому вона вигадує щось подібне. Щоб зруйнувати наш шлюб? Що б вона з цього мала?
Вранці наш син Михайло прийшов до мене і помітив, що я геть без настрою.
– Мамо, що відбувається? Ти виглядаєш так, наче гуляла на дискотеці всю ніч, – стурбовано запитав він. Нарешті я йому розповіла, що трапилося, адже він вже дорослий і нема сенсу вигадувати казки. І мені також потрібно було комусь довірити свої неприємності.
Син на мить затамував подих, а потім несподівано зізнався.
– Ну… це був я. Ми з Юлею запланували подивитися фільм. Я знав, що дома нікого немає. Я боявся, що ти мені не дозволиш. І я не думав, що це спричинить таку проблему.
У той момент до мене дійшло, що це було одне велике непорозуміння. І я з радістю його обняла. Одним словом, Михайло хотів насолодитися романтичним днем і вечором наодинці зі своєю дівчиною. Він дуже схожий на свого батька і вони навіть одного зросту.
Тож, коли сусідка побачила їх за вікном, легко могла помилитися. Я відчула неймовірне полегшення, але в той же час почувалася погано, дозволивши сусідці мене так обкрутити і влаштувати таку сцену моєму чоловіку. Ми ледь не розлучилися! На щастя, Любомир мене пробачив і тепер вдома ми втрьох сміємося з цієї історії.
Ось вам і повірила сусідці? А у вас були схожі історії? Як все закінчилося?
