Ця історія сталася з моєю однокласницею Христиною. Вона ще з 7 класу почала займатися бігом і продовжує до цього дня.
І ось якось одного весняного вечора вона як завжди вийшла на пробіжку. Бігає вона в основному уздовж лісу по стежці. Повітря там свіже, земля під ногами амортизує і не так турбують коліна, та й краєвиди там чудові.
І ось вона біжить і бачить як в кущах щось ворушиться. Спочатку злякалася і подумала, що це змія. Але підійшовши ближче і придивившись вона побачила, що це ніяка не змія, а маленьке чорне кошеня, яке трясеться від холоду і голоду.
Христина ніколи особливо не любила тварин і у неї їх ніколи не було, але в цей раз її серце зглянулося над маленькою чорненькою грудочкою і вона забрала її собі. Засунула під куртку і побігла додому. Повернувшись поклала кошеня на підлогу і змогла детально розглянути його і побачила яке воно худеньке і слабке.
Христина налила йому теплого молока в миску, але кошеня було настільки знесилене, що довелося годувати з шприца. Так тривало кілька днів, поки кошеня не зміцніло і змогло само їсти з миски.
Дні минали і кошеня стрімко зростало. Через кілька тижнів Христина помітила, що її Беззубик, так вона назвала кошеня, почав відрізнятися від звичайних кішок. Через місяць, Беззубик був уже розміром з дорослу кішку і це дуже насторожувало мою подругу.
Вона вирішила віднести його до ветеринарної клініки, щоб ті сказали, що це за кішка така, шо росте, немов на дріжджах. Але кошеня було ще дуже молоде, ветеринари не змогли точно визначити, яка перед ними порода і сказали прийти ще раз через місяць-півтора.
Христина з Беззубиком попрямували додому і продовжили жити звичайним життям. Але Беззубик з кожним днем ставав все більшим і більшим, апетит ріс ще швидше. Котик почав приносити мишей і птахів. З нього ріс прекрасний мисливець. І ось минає ще півтора місяці і Христина з Беззубиком знову відправляються до ветеринара. Цього разу ветеринар зміг визначити породу чим дуже сильно здивував мою подругу. Її кішка це зовсім не кішка, а вид дикої рисі меланіста. Саме тому кіт такий великий і ловить так багато мишей і птахів.
Але на цьому історія з Беззубиком не закінчується.
Христина живе одна і на околиці, це ще одна причина чому вона любить бігати вздовж лісового масиву. Одного разу влітку після пробіжки вона як завжди прийшла додому, прийняла душ і попрямувала відпочивати. Мабуть хтось дуже довго стежив за будинком цієї дівчини і вивчив всі звички Христини і прекрасно знав, що після пробіжки вона рано лягає спати. І ось, вони дочекалися коли в будинку вимкнеться все світло, почекали приблизно годину, поки дівчина міцно засне і спробували проникнути в оселю.
Проникнувши всередину будинку вони не могли собі навіть уявити, що перед ними опиниться кішка розміром з середню собаку.
Беззубик кинувся на непроханих гостей подряпав і сильно покусав. Чоловіки вибігли з будинку, а від їх лементу прокинулася і сама Христина. Вона тут же подзвонила сто два і описала все, що сталося. “Гастролерів” дуже швидко спіймали, бо вони практично відразу звернулися за допомогою до одного з приймальних відділень міста.
Так, дуже маленьке і слабке кошеня перетворилося у грізного звіра і сповна віддячило господині за те, що вона не залишила його тоді в кущах.
Фото ілюстративне.
