Цією історією поділився мій друг – мусульманин.
Доньці 12 років, п’ять років як вона не встає, ця недуга та пошкодження хребта не дозволяють їй навіть сісти у візок, дівчинка просто лежить.
До нашого будинку прийшла собака, я її звичайно проганяв, вона приходила щодня протягом кількох тижнів. Стало тепло, і доньку поклали на тапчани у дворі. Вранці я відчинив ворота, щоб виїхати, а собака кинулася до дочки на тапчан. Я злякався, і кинувся щоб прибрати цю скажену собаку. Але вона почала лизати обличчя доньки і та сміялася, обіймаючи її. Донька попросила її залишити.
Вони дуже потоваришували. Назвали Найдою. Собака постійно лизала їй ноги, а донька одного разу засміялася. Дружина запитала, чому ти так смієшся, дочка відповіла, що їй дуже лоскітно. Ми не повірили самі собі, ноги дочки почали відчувати, запросили лікаря і він підтвердив, що рефлекси кінцівок почали виявлятися, ще через місяць і наші ноги згинаються, собака постійно розгойдувала дочку, вона для неї була більше ніж батьки.
Серпень, моя дочка вперше за цей час самостійно сіла. Томографія та обстеження показують повне одужання, тепер потрібні фізичні навантаження. Я мусульманин, але глибоко впевнений, що без нашої Найди, яка послана Всевишнім Богом і молитвами моїх православних братів та їхніх дружин, моєї дочки вже не було б на цьому світі.
Бережи Вас усіх Всевишній!
Тарас Бецель
фото ілюстративне
