Дозвілля
Фaтaльне захоплення: як я – доросла і самостійна жінка – могла піти на поводу у якогось aльфoнcа

Заміж я вийшла на останньому курсі університету. І ніколи не шкодувала про своє заміжжя. Навіть мої подруги не раз зізнавалися, що дуже мені заздрять. З Віталіком ми дійсно завжди були одним цілим. Після весілля навіть працювати вирішили разом і відкрили кілька точок на речовому ринку. Відчуття повної гармонії виникло, коли у нас з Віталієм спочатку наpодився син, а потім і дочка. Я щиро вважала, що є найщасливішою жінкою на землі. Хто ж міг подумати, що я сама все зіпсую?

Хороша робота, люблячий і коханий чоловік, чудові діти – що ще потрібно для повного щастя? У щасливому шлюбі ми прожили двадцять три роки. У минулому році я вирішила поїхати на відпочинок до Норвегії. Відпочивати поїхала одна – чоловік в цей час займався роботою. Чесно кажучи, ми регулярно практикували відпочинок поодинці. Нам здавалося, що це освіжає наші відносини. У моменти розлук ми шалено нудьгували один за одним. В останній день відпочинку я вирішила вибратися в нічний клуб. До мене за столик підсів молодий чоловік з Чернівців, який, як з’ясувалося, працює в Норвегії охоронцем в одному з місцевих магазинчиків. Ми досить довго розмовляли з ним, обмінялися телефонами, а на наступний день я поїхала додому.

Життя повернулося в звичне русло. Але через півтора тижні мені прийшло повідомлення від мого норвезького знайомого. Він писав, що дуже скучив і мріє зустрітися зі мною ще раз. Я машинально відповіла. З того часу Діма став писати мені регулярно. Спочатку розмовляли на абстрактні теми, а потім він став зізнаватися мені в коханні. Я сприймала нашу переписку як віртуальну гру і ні про що більше навіть не думала. Іноді Діма не писав кілька днів, і в цей момент я розуміла, що мені чогось не вистачає. Одного разу під час такого затишшя я написала йому першою.

У лютому цього року я знову поїхала на відпочинок до Норвегії. У готель я заселилася пізно ввечері. А на ранок мені в кімнату принесли букет квітів. Я була приголомшена і довго не могла зрозуміти, від кого квіти. Про все здогадалася, коли вийшла на сніданок. У ресторанчику мене вже чекав … Діма. Дізнавшись з листування, що я знову збираюся в Норвегію, він взяв відпустку і приїхав відпочивати в мій готель. Мені дуже подобалося проводити час з ним: у нас виявилося стільки спільних тем! Днем ми пропадали на екскурсіях, ходили в гори, на лижні траси, в клуби і ресторани. Ніяких iнтuмнuх відносин між нами не було. Ми обмежувалися тільки поцiлунками. Звичайно, він хотів більшого, але я не могла зрадити чоловіка. Хоча в той момент я просто не розуміла, що творю. Усвідомлювала тільки те, що мене як магнітом тягне до Діми. В той момент я про свою сім’ю навіть не хвилювалася.

В останній день мого відпочинку Діма запросив мене в ресторан. Весь вечір він говорив мені приємні слова, зізнавався в коханні.

– Крім тебе, мені ніхто не потрібен, – говорив він мені. – Я готовий зробити все, щоб ти була щасливою. Я готовий переїхати до тебе в місто. Продам квартиру в Чернівцях, машину – мені не потрібно нічого. Головне, щоб ти була поруч. Такі зустрічі бувають один раз в житті. І я вдячний, що мені зустрілася саме ти.

Уже в літаку я стала нудьгувати. Після прильоту я насамперед написала йому sms-ку. Сказала, що шалено сумую і не можу з ним розлучитися. З того часу ми стали листуватися щодня. Чоловік відразу помітив зміни в моєму настрої. Я вирішила не приховувати від нього правду і чесно розповіла про те, що полюбила іншого.

Весь вечір ми провели вдвох: плакали, сміялися, згадували щасливі моменти нашого життя. Я собі дала слово забути про своє швидкоплинне захоплення. Але прокинувшись, зрозуміла, що так жити теж не можу. Чоловік все зрозумів. Ми домовилися, що дітям поки нічого говорити не будемо. Через тиждень я поїхала в гості до своєї нової любові. Діма зустрів мене в аеропорту і відразу відвіз на орендовану квартиру. Я розплатилася за місяць оренди і почала облаштовувати побут. У перший же день накупила гору посуду, багато продуктів. Хотілося порадувати коханого чимось смачненьким! Час летів непомітно. І ось до кінця другого тижня у мене стали закінчуватися гроші. З собою я взяла досить невелику суму, так як Діма запевняв, що в Норвегії ніяких фінансових проблем у мене не буде. До того ж мене сильно тягнуло додому. Я хотіла, щоб Діма, як і обіцяв, поїхав разом зі мною. Але він, як я тепер уже зрозуміла, зовсім не квапився міняти звичний спосіб життя.

В один із днів він попросив у мене в борг тисячу євро нібито на покупку дорогих ліків для мами. Я відмовила і побачила, як змінилося його ставлення до мене. В той момент я стала розуміти, яку помилку зробила. В пам’яті стали спливати моменти наших зустрічей: ось я розплачуюсь за вечерю в ресторані, так як Діма забув картку вдома. А ось я, за свій рахунок купивши нові фіранки, беру таксі і їду на квартиру свого коханого, щоб привести в людський вигляд кімнату, яку він орендує.

У Діми практично ніколи не було грошей! Сльози текли струмком, я стала усвідомлювати, що з себе представляє мій залицяльник. Ще в минулому році, дізнавшись, що я – успішний підприємець, він вирішив, що я і є ключ до його безбідного життя. Знав би він, що на речових точках багато не заробиш. Саме в цей момент зрозуміла, що шалено люблю свого чоловіка – такого близького і рідного.

Читайте також: Я відбила чоловіка у сестри: минуло три роки, але мене вона до цього часу не пробачила

Додому я повернулася в сльозах. Ніяк не могла зрозуміти, як я – доросла і самостійна жінка – могла піти на поводу у якогось aльфoнса. Я так сподівалася, що чоловік мене пробачить. Але я помилялася.

– Ти мені дуже дорога, нас пов’язує не один десяток років, але зрозуміти тебе і тим більше пробачити я не можу, – підсумував чоловік. – Я в тобі не впевнений і, напевно, ніколи вже не буду.

Я кілька місяців боролася за свою любов. Тиждень тому чоловік нарешті повернувся в сім’ю. Каже, що через дітей. Але я ж знаю, що він мене любить. І буду намагатися повернути його довіру.

Хочу порадити всім: щоб не опинитися в такій ситуації, завжди пам’ятайте приказку: «Що маємо – не бережемо, втративши – плачемо». Це дійсно так.

Оксана, Івано-Франківськ

Related Post

facebook