Я був ще підлітком, коли нацисти в Німеччині знищували безжально євреїв. Вони відвезли нас поїздом в Аушвіц. Вночі у відсіку був нестерпний холод.
Нас залишили на багато днів у вагонах без їжі, без ліжок, а значить, без можливості якось зігрітися, всюди йшов сніг, холодний вітер морозив нам щоки щомиті, нас було сотні людей у ті холодні ночі, без їжі, без води, без укриття.
Кров стугоніла в жилах, поруч зі мною був літній єврей, якого дуже любили в моєму місті, він весь тремтів і виглядав поганенько: я благав його залишитися в живих, я підбадьорював його, таким чином я всю ніч зігрівав цю людину, я сам був втомленим і замерзлим.
Так минуло багато годин. Нарешті настав ранок, сонце почало виблискувати. Я озирнувся довкола себе, щоб побачити інших людей. Усе, що я міг бачити, – що не залишилося нікого. Все, що міг чути, це була тиша. Морозна ніч забрала всіх. Вижили лише двоє людей: старий і я. Старий вижив, бо я не давав йому замерзнути, а я вижив, бо зігрівав його.
Який же секрет виживання у цьому світі?
Коли ти зігріваєш серце інших, тоді ти зігрієшся. Коли ти підтримуєш, зміцнюєш і надихаєш інших, тоді ти отримуєш підтримку, зміцнення і наснагу у своєму житті».
Настав час віддавати. Сьогодні це єдиний шанс вистояти!
Адвокат Тетяна Лежух
Фото УЗ.
