Головна » Дозвілля
Вам також може сподобатися
Дозвілля 0
– Мені від цього паперу якось ніяково, – зізналася вона. – Таке відчуття, ніби я приходжу сюди, а мені виставляють рахунок. Мені що, тепер просити вибачення щоразу, як я онуків привожу?
Той старий дім пахнув сушеною м’ятою, яка роками порошилася на горищі, і нашими з
Дозвілля 0
Минув тиждень. Одної неділі Аліна буквально залетіла до Олени додому. Її очі горіли вогнем, а з обличчя не сходила загадкова посмішка. – Ти чого така задоволена? – підозріло запитала Олена.
Степан стояв на ґанку батьківської хати, мружачись від ясного травневого сонця, і з усмішкою
Дозвілля 0
– Солю? – чоловік зупинився, важко дихаючи, і здивовано підняв брови. – Чому так рано і в таку погоду? Як ти почуваєшся?
Соломія стояла перед великим овальним дзеркалом, задумливо торкаючись тонкими пальцями блідої шкіри. Там, трохи
Дозвілля 0
Проводжаючи доньку до школи, Мар’яна вийшла за хвіртку й мимоволі зупинилася біля декоративних кущів ялівцю, що росли вздовж межі із сусідньою ділянкою. Щось у кущах привернуло її увагу. Земля навколо коріння була свіжоскопаною, хоча вона нічого там не садила. Присівши, Мар’яна розсунула гілки й побачила захисну коробку зовнішньої розетки
Ранок починався як зазвичай, з густого аромату кави та тихого шелесту листя за вікном.
Дозвілля 0
Марія тоді довго бідкалася, почувши таке. Її зачепило це слово – «дурниці». Це були не дурниці. Це була незбагненна, непереборна тяга до рідного порога, до старої стріхи, під якою минуло дитинство
Хата пахла пусткою. Цей запах в’їдається в стіни зрадницько швидко – варто лише вогню
Дозвілля 0
– Зрадниця, – тихо, але так, наче цвях забила, сказала в слухавку старша донька, Оксана, коли я розповіла їй про Михайла.
Я вийшла заміж вдруге у шістдесят п’ять. Для моїх трьох дорослих дітей це прозвучало

You cannot copy content of this page