fbpx
Дозвілля
Доню, одумайся! – не стала стримувати себе мама, – одним коханням ситий не будеш. Ну на скільки тієї вашої любові вистачить. На рік – три? А діти підуть і куди ти з ними? Краще з нелюбом але в шовках ходити, чим з коханим і у шалаші

Щоразу коли Марія чула прохання своїх дітей про купівлю чогось кращого ніж у них є наразі, на її очі наверталися сльози. Вона не могла змиритися з думкою, що так міцно засіла у її голові: якби вона тоді вчинила інакше, то зараз все було б краще, але вже пізно.

Марії тоді виповнилось двадцять років, як вона познайомилась з молодим фермером, що приїхав у їхнє село. Звичайно, йому відразу сподобалась красива й добра сільська дівчина, тому він почав до неї залицятись.

Софія навіть не дивилась у сторону молодика, хоч і красенем він був, бо вже давно її думки належали Роману. Вона б за ним і на край світу втекла, але ж не могла залишити батьків одних, адже без її допомоги вони б просто не впорались би.

Роман був хорошим хлопцем, але його маму у селі не надто поважали, бо з’явилась вона тут без чоловіка, купила хату, а через кілька місяців уже й сина мала. Нікому нічого не розповідала й дивилась з підозрою на людей. Проте це не завадило її синові ще маленьким хлопчиком закохатися у яснооку Марійку.

Все ж Марія не послухала батьківської поради йти за багатого, дівчина пішла під вінець з Романом. Батьки не могли зрозуміти доньку, яка втратила такого хорошого й перспективного нареченого, але таки благословили її.

Марія пішла у невістки й, на щастя, свекруха виявилась дуже доброю жінкою, що прийняла дівчину, як рідну доньку. Вони жили у мирі й злагоді, хоч і дуже бідно.

Але все у їхньому житті змінили діти. Вони вимагали багато грошей на себе й уваги, тому поки працювати міг тільки чоловік, що перебивався різними підробітками у сусідніх селах. Тут і почала згадувати Марія свого колишнього кавалера, що міг би її дітей всім потрібним забезпечити й ще б залишалось на їх бажання, а зараз же вона змушена їм у всьому відмовляти.

Не міг довго Роман дивитися на засмучену дружину й прийняв рішення їхати на заробітки. На щастя, зі своїми золотими руками чоловік там знайшов хорошу і перспективну роботу, незабаром у будинку почалися великі ремонти й маленька «халупа» перетворилась у красивий двоповерховий будинок.

Марія не могла повірити своєму щастю, докоряла собі за лихі думки і все дякувала Всевишнього за те, що подарував їй щастя.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.