fbpx

Донька образилася, що мало подарували на весілля. Чомусь вона не враховує, що ми їй все свято оплатили

Донька після свого весілля випалила нам з батьком, що розраховувала на щедріший подарунок, адже ми її батьки. Але дівчинка чомусь зовсім не бере до уваги, що її розкішне весілля мрії повністю оплачено нами.

Нареченого вистачило тільки на обручки, а його батьки взагалі відмовилися брати участь. Костюм зятю і той ми купували.

Доні 23 роки, про те, що вони з її хлопцем хочуть одружитися, стало відомо рік тому. Обоє вчорашні студенти, тільки з гнізда вилетіли, починають самостійне життя. Леся взагалі жила з нами до 21 року, а потім жила на квартирі, яку оплачував батько. Він взагалі її балував, але остання заява доньки навіть його вразила до глибини душі.

Зять з себе поки нічого не представляє. Гарненький хлопчик з великими амбіціями, але без якихось дій в бік їх реалізації. Поки робимо знижку на вік, але чогось від нього особливого я не чекаю. Занадто багато говорить, але занадто мало робить. Навіть у ставленні і організації власного весілля хлопець не напружувався.

З приводу весілля взагалі ніхто, крім нас з чоловіком, не напружувався. Донька відразу означила, що хоче “вау-весілля” з пишною сукнею, білим лімузином, виїзною реєстрацією, фуршетом, тамадою, першим танцем і салютом. Виходило це все дуже небюджетно. Особисто я була проти такої бездумної витрати грошей. Весілля можна було справити набагато дешевше, а заощаджені гроші пустити на покупку квартири. Тому що жити молодим ніде, орендують житло. Ми були готові допомагати з іпотекою, а ось батьки нареченого ні.

Батьки нареченого це взагалі окрема пісня. Їм спочатку було глибоко до ліхтаря, що там буде. Вони відразу заявили, що грошей у них немає, допомагати вони нічим не будуть, молодим треба, нехай вони і крутяться. Я в чомусь була навіть згодна з ними. Але в процесі підготовки свати мені нерви попсувала. То гостей з їх боку цілий вагон, то обраний ресторан не подобається, то ще щось. Ні копійки не дали, сказали, що їм все одно, але претензії виказувати не забували.

Загалом, донька вмовила батька оплатити це дійство. Організували все, як на картинці. Леся обрала дорогу сукню, макіяж, зачіску – все на найвищому рівні. Місце під реєстрацію та ресторан на свій страх і ризик бронювали за півроку. Гостей набралося чоловік шістдесят. Від нашої сім’ї були я, чоловік, моя мама і її сестра. Все. Решта – гості з боку нареченого і друзі молодих.

Чоловік мені так і не назвав остаточної суми, в яку обійшлося це одноденне торжество, але я здогадуюся, що приблизно чотириста тисяч, якби не більше. Мені він каже, що двісті тисяч, але я теж не така далека, рахувати вмію.

Мені не шкода грошей на доньку. Але я шалено не люблю безглуздих витрат, а таке весілля відноситься саме до такого розряду. Ну що це – погуляти один день, коли можна було вкластися в житло, автомобіль або з’їздити на якийсь класний курорт.

До того ж Леся і сама не дуже високо оцінила наші старання по організації весілля її мрії. Ні, їй все сподобалося, крім того, що ми подарували “всього” тисячу доларів. Так, крім того, що ми все оплатили, ми ще в конверті подарували їм гроші.

На самому весіллі донька в конверт не полізла, слава богу, а то спектакль прямо на місці б, напевно, продемонструвала. Але на наступний день надіслала смску, що була про нас кращої думки. Ми з чоловіком спочатку навіть не зрозуміли, думали, вона номером помилилася. Передзвонили – ні, не помилилася, це вона в нас розчарувалася.

Вона розраховувала, що ми подаруємо їй “нормальну” суму на весілля, але ми якісь копійки їй підсунули. А вона, взагалі-то, на ці гроші дуже розраховувала. Тепер накрилася її весільна подорож. “Подяка вам велика”.

Чоловік – людина дуже стримана, а на доньку він взагалі ніколи не підвищував голос, але навіть він не втримався. Сказав, що виростив невдячну самолюбку, яка ціни грошей не знає, і раз для неї наш подарунок – копійки, то тепер від нас вона не отримає ні копійки, тому що ганьбитися сам і ганьбити її таким мізером батько не хоче.

Я взагалі нічого їй не говорила. Всією організацією займалася я, витратила купу сили, часу, мені навіть дякую не сказав ніхто. Так ще й грошей дівчинці бідній не додали. Коли вона встигла такою розпещеною стати?

Ми не мільйонери, вона не народилася із золотою ложкою в роті. Ми з чоловіком все життя працюємо, відкладаємо щось. Дохід вище середнього, але не такий, щоб мільйонами розкидатися. Я говорила чоловікові, що його м’яка фінансова політика вилізе нам боком, він не вірив – ось, будь ласка. Хотіли як краще, називається

Тепер Леся позбавлена ​​оплати квартири і щомісячного забезпечення, яке, як з’ясувалося, потайки від мене чоловік їй давав. Він заявив, що тепер вона доросла заміжня жінка, так що пора відлипнути від “бідних” батьків. нехай сама заробляє або її чоловік забезпечує.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page