Доки чоловік розмовляв із матір’ю Олена швидко збирала речі. Брала найнеобхідніше, розуміючи, що більше і хвилини у цьому домі залишатись не буде.
Господи, як їй заздрили ще рік тому усі подруги. Та ще б пак: красень наречений із квартирою в столиці. Весілля шикарне у дорогому ресторані, купа впливових гостей, наречена, мов та квітка.
І тільки найуважніші вже на тому святі побачили причину майбутнього розлучення подружжя. Власне, причина оте все святкування і влаштувала настільки пишним.
— Олексіє, ти маєш зрозуміти — я кажу це не просто так! — Марина Петрівна поставила перед сином тарілку з ще гарячою солянкою. — Невістка у сім’ї — це не просто дружина, це продовження традицій! Вона має стати мені другою дочкою!
— Мамо, я в курсі, але поки що не зустрів відповідну дівчину, — втомлено відповів Олексій, потираючи перенісся. Цей монолог він чув уже сотий раз.
— Тобі потрібна розумна, скромна, така, що буде шанувати старших! — продовжувала мати, ігноруючи його реакцію. — У нашій родині споконвіку невістки у всьому допомагали свекрухам! Я сама була ідеальною невісткою для твоєї бабусі Галини — хоч вона й була суворою, але я ні в чому їй не перечила! І твоя сестра Наталя теж чудово ладнає зі свекрухою!
Олексій мовчки колупав ложкою у тарілці. Він знав цю історію напам’ять — як мати тридцять років тому покірно виконувала всі забаганки владної свекрухи.
— Сину, традиції — це святе! — Марина Петрівна перейшла на шепіт, присуваючись ближче. — Я вже не молода, здоров’я підводить — спина, суглоби. Якщо ти приведеш у дім таку, що буде тільки про кар’єру думати, то я й не знаю, як ми тут жити будемо.
— Договорили, мамо? — Олексій різко встав із-за столу. — Шукатиму тобі ідеальну невістку!
І він знайшов її. За три місяці.
Олена працювала у сусідньому відділі їхньої компанії. Двадцять шість років, карі очі, два дипломи та репутація найвідповідальнішого економіста в офісі.
Перше знайомство зі свекрухою пройшло ідеально. Олена принесла власноруч випечений торт, три години слухала розповіді про недуги Марини Петрівни та навіть запропонувала розібрати поклади старих фотографій.
— Чудова дівчина! — оголосила мати після їтого, як провели майбутню невістку. — І готує добре, і батьків шанує! Схвалюю!
— Отже, можемо зустрічатися? — зрадів Олексій.
— Можете, — кивнула Марина Петрівна. — Але одразу поясни їй наші сімейні традиції.
Олексій коротко переказав Олені «традиції», сильно пом’якшивши формулювання. Дівчина лише посміхнулася:
— Не хвилюйся, я порозуміюся з твоєю мамою!
За півроку він зробив пропозицію. На диво Олексія, мати не лише не заперечувала, а й із ентузіазмом взялася за організацію весілля.
— Наречена має у всьому слухатися свекруху! — повчала вона Олену при виборі меню. — У нашій родині так заведено поколіннями!
Олена ввічливо погоджувалась, хоча іноді Олексій помічав у її очах дивний блиск. Але він вважав за краще не помічати.
Весілля пройшло за сценарієм Марини Петрівни: шикарний ресторан, сто двадцять гостей (половину з яких наречений бачив уперше).
— Це важливо для репутації! — пояснювала мати. — Нехай усі бачать, як ми вміємо влаштовувати урочистості!
Після медового місяця в Греції молодята заселилися у квартиру, подаровану батьками Олексія. Олена радо взялася за ремонт, але швидко зрозуміла — її думка тут нічого не означає.
— Шпалери мають бути кремові, це універсально! — заявляла Марина Петрівна, з’являючись без попередження. — І телевізор поставте он там — по фен-шую правильно!
І Олена покірно кивала, хоч мріяла про смарагдовий акцент в інтер’єрі. Вона ще не знала, що це тільки початок.
Життя після весілля нагадувало дивний ритуал. Щодня Олені додавали нові «обов’язки ідеальної невістки».
— Оленчику, ти ж заїдеш до мене після роботи? — солодкий голос свекрухи в телефоні не передбачав відмови. — Треба допомогти з генеральним прибиранням. Олексій сказав, у тебе сьогодні вільний вечір!
І Олена їхала. Замість відпочинку вона мила підлогу, готувала їжу на тиждень уперед і терпляче вислуховувала лекції про сімейні цінності.
— У нашому роді невістки завжди доглядали свекрух! — примовляла Марина Петрівна, спостерігаючи, як Олена прасує постільне і штори. — Моя свекруха казала: «Хороша невістка має бути як тінь — непомітною, але завжди поряд!»
Олена посміхалася, але всередині у дівчини все вирувало. Вона встигала все: роботу, дім, приготування — а тепер ще й квартиру свекрухи. Олексій лише відмахувався:
— Ну, допомогла мамі, що тут такого? У неї ж здоров’я.
Поступово прохання перетворилися на накази. Марина Петрівна вже не питала — вона диктувала графік візитів своєї невістки.
— О шостій ранку чекаю на тебе біля під’їзду! — пролунав у слухавці владний голос свекрухи. — Запишуся до спеціаліста, ти підеш зі мною!
— Марина Петрівно, завтра маю дедлайн, — спробувала заперечити Олена.
— Відпросишся! — відрізала та. — Хіба можна порівнювати папірці із моїм здоров’ям?
Олена почувала себе постійно зобов’язаною і в чомусь винною. Робота, домашній клопіт, а тепер ще й нескінченні забаганки свекрухи. Після півроку такого життя вона вирішила поговорити з чоловіком.
— Олексію, я більше не витримую! — вирвалося у недільний вечір. — Твоя мати вимагає від мене неможливого! Я розриваюся між офісом, домом та її нескінченними проханнями!
— Це не прохання, а потреба! — насупився Олексій. — Вона погано почувається!
— Та вона ж здорова людина, має дві ноги і руки! — не витримала Олена. — Вона може сама сходити в магазин або викликати майстра! Навіщо тягти мене через усе місто?
— Тому що ти її невістка! — голос чоловіка став металевим. — У нашому роді жінки завжди дбали про старших! Ти знала, за кого виходиш!
Олена аж підстрибнула на місці..
— Я думала, що допомагатиму, коли зможу, а не стану її особистою доглядальницею! Вона навіть не питає — наказує!
Олексій різко підвівся, його обличчя змінилось до невпізнання.
— Олено, слухай уважно ! Мама — святе! Вона підняла мене сама, дала нам дах над головою! А ставитисм до неї з повагою і виконуватимеш усе, що вона попросить, то не примха, а наш обов’язок.
Вперше за рік час їхнього шлюбу він говорив із нею так зверхньо. Олена відчула, як руйнується щось важливе.
— Я поважаю твою маму, але ти теж маєш шанувати мене! — прошепотіла вона. — Я твоя дружина, а не наймана працівниця у домі твоєї матері!
— А я тобі що кажу! — сказав Олексій. — Ти моя дружина, а отже маєш шанувати мою родину і її традиції!
Кульмінація настала через тиждень.
— Терміново приїжджай! Трубу прорвало! — голосидла у слухавку Марина Петрівна під час презентації перед клієнтами.
— Я не можу зараз! — Олена вибігла до коридору. — Викличте аварійну службу!
— Які служби?! — не чула її свекруха. — Олексій завжди сам усе лагодив! Ти маєш приїхати!
— Я не сантехнік! — мовила тихо Олена. — Не можу знічого вдіяти, тим паче, я працюю!
— На твої переговори мені пусто! — прошипіла Марина Петрівна. — Не приїдеш — розповім Олексію!
Увечері було довге з’ясовування стосунків. Олексій, повернувшись із відрядження, уже знав про «зраду» дружини.
— Як ти могла залишити її одну? — говорив він, бігаючи по кімнаті. — Вона була там геть одна, що могло статись. а вона одна!
— Я була на роботі! — намагалася пояснити Олена. — Це був важливий контракт!
— Контракт важливіший за матір?! — обличчя Олексія стало чужим.
Тоді Олена зрозуміла — її шлюб припинив існувати ще до того, як був створений.
Після цього все змінилося. Олексій почав уважно стежити,, аби дружина добре дбала про його маму.
— Мама сказала, ти знову не зайшла вчора! — почав він, тільки переступивши поріг у п’ятницю.
Олена відірвалася від ноутбука — готувала звіт, від якого залежала премія.
— Олексію, у мене горять терміни!
— Отже, твоя робота важливіша за сім’ю? — почула голос чоловіка. А потім він набрав свою матір і вже їй. — Мамо, не хвилюйся! Вона скоро приїде!
Виявилося, свекруха поставила розмову на гучний зв’язок.
Поки чоловік мив руки Олена зібрала похапцем найнеобхідніші речі. Він зайшов у спальню а Олена стояла з валізою.
— Я не поїду. І більше не буду їй невісткою. З мене досить. Крапка.
В її очах він уперше побачив того, чого там раніше ніколи не було: холодну рішучість.
— Тобто, як це не поїдеш? – Олексій стояв розгублений. – Допомагати мамі наш обов’язок. Ми повинні, бо ж вона моя мама. ти її невістка, тут і говорити немає про що.
— Обов’язок кажеш? — Олена вирвалася з його рук.
— Так!
— Я нічого не винна твоїй мамі! Вона не моя рідня, і я не підлаштовуватимуся під її вимоги!
Олексій ще щось намагався довести. але Олена не слухала. Викликала таксі і вийшла у двері навіть не зачинивши їх за собою. Цікаво: її шлюб щойно було зруйновано, а вона була щаслива.
звісно. ні Олексій, ні його мама не мали наміру так просто відпускати Олену. Вони телефонували, приходили до неї на роботу багато і довго говорили про сім’ю, традиції, обов’язки.
Олена за їх словами, робила найбільшу помилку в житті. Вона жжила ледь не у Бога в жмені. а тут раптом вирішилда все покинути і вирушити у невідомість тільки тому, що не хотіла сходити до магазину, чи випрасувати кілька речей, коли її просила свекруха.
Олена не повернулась. Розлучались довго і не просто. Марина Пертрівна, яка сама без невістки і кроку не могла ступити, виявилась дуже активною учасницею того процесу.
У неї була енергія бігати інстанціями щось доводити і зустрічати колишню невістку для “важливих” розмов. День, коли Олена отримала папірець про те, що віднині вна вже не одружена жінка, став для неї найщасливішим у житті.
Олексій же знову переїхав у квартиру матері. Нині він зустрічається із значно молодшою від себе дівчиною, розповідає тій, як йому не пощастило у першому шлюбі, якою ледачою біла його дружина і яких прикрощів завдала своїм ставленням до його матері.
Дівчина слухає із широко відкритими очима. Шкодує Олексія і в душі каже собі, що ніколе не стане як “та”. Думає. що буде кращою, буде старатись, буде поважати свекруху і доведе Олексію, що кохає його і що саме вона буде найкращою дружиною для нього.
А скільки ж таких Олексіїв навколо? А скільки от таких наречених, які слухаючи оповідки про перших дружин, вірять кожному слову і вважають, що от з ними, той чоловік буде справді щасливим?
Головна картинка ілюстративна.
