Що таке доброзичливість взагалі? Посмішка, теплий погляд, кілька слів, невимушена ввічливість…
Доброзичливість – це вчитися бути добрим, доброзичливість – це дарувати і отримувати доброту. Чому варто змінюватися?
Чому варто бути добрим?
Доброзичливість – це життя в правді, чесності та щасті по відношенню до себе та інших людей.
Доброзичливість, безумовно, допомагає у всьому цьому. Все, що для цього потрібно – посмішка, добре слово, а іноді й поступитися місцем в автобусі. Тоді ми робимо добру справу, але й люди не дивляться на нас як на тих, кому не можна довіряти – будучи добрими, ми здобуваємо довіру і, до речі, друзів і нових знайомих.
Немає нічого страшного в тому, щоб бути добрим, адже всім подобається, коли люди навколо них щасливі і добрі.
Як оточити себе доброзичливими людьми?
Ставтеся до інших так, як би ви хотіли, щоб ставилися до вас. Це окупається! Якщо ви добрі та корисні для інших, вони не лише почуваються краще. Ти теж. Хіба це не те, про що ми говоримо? Мені дуже подобається слово “доброзичливість”. У розмовному розумінні доброзичливість може асоціюватися зі щирою посмішкою, теплим поглядом, кількома добрими словами або просто невимушеною ввічливістю і привітністю. Правда – саме так інші можуть сприймати ефект щирої доброти. Але чи не так само може виглядати і видимість доброти, що маскує корисливість та его?
Для мене доброзичливість набула набагато глибшого значення. Доброзичливість – це, перш за все, життя в правді та чесності перед собою та іншими. Доброзичливість – це прагнення до повного щастя і досягнення омріяних “добрих” цілей і бажань. Доброзичливість є синонімом лише безумовної любові.
Що таке доброзичливість?
Доброзичливість це:
• бажати лише того, що є найбільш сприятливим для себе та інших;
• піклуватися про себе і піклуватися про інших;
• відчувати вдячність за все, що з нами відбувається;
• відсутність вимог та очікувань;
• прийняття себе та інших такими, якими ми є;
• відчуваючи радість і задоволення.
Як знайти в собі доброзичливість?
Для того, щоб щось робити, ми повинні мати цілковиту любов і доброту до себе. Будучи добрими до себе, ми можемо прийняти себе, як самих себе, прийняти наш гнів і наше божевілля. Звісно, не варто намагатися змінити себе насильно. Ми повинні бути друзями з самими собою – такими, якими ми є. Справа не в тому, щоб позбутися свого его, а в тому, щоб почати цікавитися собою, заглиблюватися в себе і продовжувати досліджувати нові, неусвідомлювані області нашої психіки.
