— Доброго дня! Я ваша тітонька, мене Олена запросила, я з далеку їхала.
Почула я, коли відкрила вхідні двері своєї квартири. На порозі стояла невисока, повна жінка років 50. Я подумала, що це жарт і мене розігрують, але оператора з камерою я не побачила, тому довелося зажадати пояснень.
– Вибачте, але кому ви доводитеся тіткою?
– Ну як же, я тітка Валя з селища Романове. Моя двоюрідна сестра Олена доводиться матір’ю вашого чоловіка Максима.
Я, звичайно, зателефонувала чоловікові, щоб з’ясувати чи це так. Чоловік мені все пояснив і робити було нічого, довелося впустити незнайомку в наш будинок.
Виявилося, що тітка Валя приїхала до столиці, аби пройти реабілітацію, а оскільки бать мого чоловіка затіяли переїзд, то вони гостинно запропонували їй зупинитися у нас вдома. Попередити мене про це ніхто не здогадався, точніше мама чоловіка думала, що мені скаже Максим, а він думав, що мені скаже мама. Ніхто і не подумав дізнатися у мене, чи хочу я цього, і чи зручно мені буде. Але, да гаразд. Про це я з ними поговорю пізніше.
Тьотя Валя виявилася жінкою доброю і адекватною. Вона навіть привезла для нас гостинці, кілька банок з варенням і соліннями.
Повечерявши, послухавши розповіді про численні родичів, ми поклали гостю спати у вітальні на дивані і самі пішли спати.
На ранок я прокинулася від чудесного запаху випічки. Тьотя Валя, вставши раніше вирішила нас порадувати і напекла різних пиріжків. Я була рада, так як приготування сніданку зазвичай лежало на мені, а зараз у мене була можливість довше полежати в теплому ліжку.
Пролежавши ще приблизно півгодини, я встала і прийшла на кухню. Там сиділа тітка Валя і жувала пиріжки, які напекла.
Побачивши мене, вона сказала:
– Ой, вибач, я тебе напевно розбудила! Я тут трошки погосподарювала на твоїй кухні, дуже хотілося чимось вас пригостити (вона виявляється і продукти для цього привезла сама, яйця сільські, борошно спеціальне). Сідайте, снідайте, а я піду по справам.
Я не дуже люблю, коли господарюють на моїй кухні, а тим більше вже, коли запрошують до мене додому гостей без мого відома, але від тітоньки Валі залишилися тільки хороші враження. Я буду рада, якщо вона ще до нас приїде, та й якщо навіть дітей своїх візьме.
За три дні, що ми провели з нею разом, вона дарувала нам лиш позитив. Балувала нас різними смаколиками і стала частиною нашої родини. Вона відвідала всіх необхідних спеціалістів і поїхала до себе в селище, при цьому вибачилася перед нами тисячу разів за те, що їй довелося зупинитися у нас вдома.
Виявляється, і такі бувають родичі!
Тепер я спати не ляжу, якщо не зателефоную їй. Збираємось на гостину тепер уже до них. Як добре, що на світі ще є хороші люди.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.
Головна картинка – pexels.
