24 березня під час обстрілів в окупованому Тростянці поруч із будинком родини Галат розірвався снаряд від російських військових. У кімнаті, де перебувала сім’я, обвалилася стіна і частина стелі. Травми отримали тато, бабуся і 9-річна Альбіна, пише Суспільне.
В той день був місяць, як Тростянець перебував в окупації. За цей час, розповідає Катерина Галат, до обстрілів дещо звикли. Кожного вечора ховалися від них з родиною у погребі. Той вечір, коли все сталося, також почався з обстрілів.
“Ми вирішили, що це далеко, аж потім свекруха, що повернулася з вулиці, сказала: десь близько вдарило, давайте збиратися в погріб. Ми тільки почали збиратися, тільки дитинка одягала кофту, — біля нашого будинку впав снаряд, розірвався і з силою вибив стіну”, — говорить Катерина Галат.
У цей час в бічній кімнаті була вся родина. Сама Катерина стояла в дверній арці, і її не зачепило. Її 9-річна донька Альбіна була на підлозі — на матраці, де інколи сиділа, щоб убезпечитися від осколків. Через вибухову хвилю впала стіна і частина стелі.
“До цього кожного дня ходили в підвал, а цього разу нам не вистачило буквально п’яти хвилин. Якби Альбіна встигла одягти куртку і підійшла до мене, її б не зачепило”, — ділиться мама.
Одразу після вибуху Катерина кинулася шукати серед уламків і пилу єдину дитину. “Запорошило все, пісок був кругом, я почала шукати її. Тут чую голос : “Мама, мама!”, витягла її з-під завалів, і ми побігли в погріб. Посиділи якийсь час там, а потім пішли до нашого кума. Ішли просто під обстрілами”, — згадує мама.
У родичів вдалося помитися і дещо привести себе до ладу, але отримані травми залишалися без належного огляду та лікування.
“Ми почали чекати на якесь диво, бо на медичну допомогу розраховувати не доводилося”
Кілька днів сім’я залишалася у родичів, що їх прихистили, адже будинок практично повністю зруйнований, вціліла одна кімната, але і вона пошкоджена. Родина мала автівку “Жигулі”, але без пального. Та й виїзд під обстрілами був ризикованим.
26 березня Катерина почула, що в центрі Тростянця працює аптека. Чоловік пішов туди, щоб заодно дізнатися якісь новини. “Прийшов і говорить: “я побачив українських військових”. Ми всі дуже зраділи, почали плакати. Потім знайомий разом із військовими вивіз нас спочатку в сусіднє село, а потім — в Охтирку”, — так Катерина розповідає про день свого порятунку.
“Краще вона б стояла на моєму місці”
Альбіну з мамою одразу ушпиталили до лікарні. Мама сподівається, що око повністю відновиться, і зір донечки буде в нормі.
Зараз Альбіні Галат почали допомагати охтирські волонтери. Найближчим часом вони планують завітати до дівчинки з іграшками. Тато та бабуся поки залишаються в Тростянці – зі зруйнованим будинком, але у звільненому місті.
Фото: Суспільне.
03/29/2022
