fbpx

До сусідки, як і до нас онука діти привезли. Наші бігають і граються, а той на подвір’ї сам. От я і запросила дитину до гурту. Хіба ж я знала, чим обернеться?

Привезли до нас із дідом погостювати онуків. Ну ми, звісно, ​​зраділи. Нехай діти побігають травою і поїдять хоч фруктів та овочів із власної грядки, без хімії.

Корови у нас своєї немає і я домовилася з сусідкою, що купуватиму у неї через день-два свіже молоко, сир і сметану. Адже діти дуже люблять сирники та йогурти домашні з полуницею робитимемо.

А до сусідки також привезли онука, хлопчика, приблизно одного віку з нашими. І ось наші грають у дворі, сміх, шум, веселощі, а цей хлопчик, Даня, все дивиться у щілину в огорожі. Видно, що нудьгує. Звичайно, я покликала його до нас пограти. Він із радістю прибіг. Обідом усіх погодувала, потім полуденком і сусідка забрала його о 8-й годині вечора.

Вранці о 9-й годині Даня вже був у нас без запрошення. Мої ще не снідали, і я разом із ними запросила і Даню. Пробув він у нас цілий день. Знову нагодувала всіх обідом, на полудень сирників приготувала, увечері варениками нагодувала. Дід їм різні завдання дає і діти самі потім захоплені цілий день. То скарби шукали на безлюдному острові, то ракету в космос відправляли.

Наступного дня Даня теж провів у нас до пізнього вечора. Прийшла сьогодні до сусідки за молоком, а вона як ні в чому не бувало говорить, що ось Дані так подобається у Вас грати, нехай грає разом із Вашими, і всім буде добре. А то йому нудно зі мною.

Мені щось ніби й не шкода, але знаєте, цілими днями доглядати чужу дитину – для мене це велика відповідальність. І я весь день потім переживаю, щоб і не голодний був і в цілості безпеці, так би мовити. Потім, я подумала і кажу:

— Лідо, а давайте один день у Вас, а потім знову до нас…

На що вона розгублено:

— Так я ж нічого і зробити не встигну за день. Та й навіщо мені купа дітей на подвір’ї. Сама подумай яка це відповідальність.

Я її слухаю і дивлюсь на неї такими виразними виразними очима. Ну ось зараз думаю і дійде до пані, що я маю на увазі, але ні. Виходжу з дому і чую, як вона своєму онуку каже, аби біг до нас гратись, бо у неї роботи купа.

І що з цією людиною робити?

Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page