fbpx

Діти брата розбили мій ноутбук. Він каже, що треба було заховати його, але я ж у себе вдома

Брат зі своїми нащадками зовсім берегів не бачить. Його діти розбили мій ноутбук, а він замість того, щоб їм всипати і мені оплатити ремонт, заявляє, що потрібно краще прибирати свої речі. Взагалі-то я у себе вдома, це вони в гості до батьків прийшли.

Я живу з батьками, доучуюся в університеті, а брат уже одружився, має двох дітей, живе окремо, але продовжує створювати мені незручності. Як в дитинстві гризлися, так і не змінилося нічого, крім масштабів.

Позиція брата по життю така, що йому всі винні і зобов’язані. Він ніколи ні в чому не винен, або воно само, або підступи недоброзичливців. Я зі своїм загостреним почуттям справедливості в дитинстві від цього дуже хвилювалася. Коли він починав перекладати вину на мене, я емоційно обурювалася. Карали обох.

Коли він з’їхав, я від радості танцювала. Ніхто не буде брати мої навушники, їсти мої шоколадки і звалювати на мене свої косяки. Два щасливих роки я прожила спокійно, потім братова родина збільшилася. У нього з’явилася відразу двійня і мій спокій попрощався зі мною до кращих часів.

Дітей на наших батьків скидав приблизно з їх півроку. При кожному зручному випадку два голосистих комочка опиняються у нас вдома. Я тоді ще вчилася в школі і від теми дітей була далека, але батьки теж не залізні, хочеш-не хочеш, а доводилося допомагати.

Зараз племінники вже цілком дорослі, їм буде сім років. Вік, коли діти повинні розуміти, що значить “не можна”. але брат з дружиною самі живуть особливо не занурюючись у проблеми, і дітей особливо не напружують всяким там вихованням. Племінники шалено нагадують брата в дитинстві, майже копії. Такі ж нетактовні, лапшують і не червоніють, також у них винен завжди хтось інший.

Позавчора їх вкотре привели в гості, а самі брат з дружиною кудись погнали відпочивати. В мою кімнату племінникам суворо заборонено заходити, їм про це говорилося не раз і не два. Коли я в квартирі, вони не лізуть, бо знають, що моментально отримають на горіхи. Але позавчора вдома мене не було, я була у подруги, прийшла ввечері, коли дітей вже забрали.

Те, що ноут розбитий, я помітила вранці, коли відкрила його і включила. По монітору розпливалися полоски, він дивно гудів, була тріщина і на корпусі. Явно ноут упустили. Мої здогадки підтвердили в сервісі. Ноутбук навернули з висоти. Я навіть знала, хто це зробив.

Дуже пощастило, що вчора брат з потомством знову з’явилися в гості. Я без зайвих реверансів відразу йому пред’явила ноут і озвучила суму, в яку обійдеться ремонт. Він за своєю звичкою почав відпиратися, але по обличчях племінників було все видно. Мама теж зізналася, що спускалася в магазин і якийсь час діти були самі.

Коли брат вичерпав всі відмазки, то взагалі заявив, що речі потрібно прибирати подалі, якщо не хочу, щоб їх чіпали. Я йому нагадала, що взагалі-то перебуваю у себе вдома, а племінники тут в гостях, тому краще б він не відмазувався, а пояснив дітям правила поведінки. Словом по слову, розійшлися не на жарт, як в дитинстві.

Батьки пообіцяли оплатити ремонт ноута, а ще я попросила поставити замок в мої двері. З приводу брата я вирішила, що він яким був, так ним і залишився. Спілкуватися я з ним більше не хочу і не буду.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page