fbpx
Дозвілля
Дідусь і бабуся навіть не встигли вийти з дому, як він уже вивантажив сумки з багажника, грюкнув дверцятами і поїхав, не пояснивши нічого. Бабуся, вийшовши надвір, підхопила маленьку онучку, прошепотіла: «Бог тобі суддя», і пішла до хати

ЗАПІЗНІЛЕ КАЯТТЯ. Маленька Світланка залишилася без мами раптово. «Швидка» навіть не встигла довезти жінку до місця призначення.

Дівчинка залишилася одна з батьком, який до пуття не знав, з якого боку підходити до дітей, ті три роки, що минули після появи дочки на світ, він практично не брав участі в її вихованні.

Зрозумівши, що Світлана тепер буде для нього великим випробуванням, він не придумав нічого кращого, як підкинути доньку батькам покійної дружини. «Підкинути» — у буквальному значенні цього слова. Не розбираючись, заповним пару сумок дитячими речами та іграшками, сів у машину і висадив Світланку, біля хвіртки тестя і тещі.

Дідусь і бабуся навіть не встигли вийти з дому, як він уже вивантажив сумки з багажника, грюкнув дверцятами і поїхав, не пояснивши нічого.

Бабуся, вийшовши надвір, підхопила маленьку онучку, прошепотіла: «Бог тобі суддя», і пішла до хати. Не просто було людям похилого віку з маленькою дитиною, але вони вклали у онуку всю свою душу, і Світланка відповідала їм тим же. Вона дуже прив’язалася до дідуся та бабусі, полюбила нехитре сільське життя, із задоволенням займалася городом, вчилася з бабусею готувати, словом – росла господаркою.

Коли пішла до школи та навчилася читати, у Світлані прокинулася любов до книг. Вона перечитала всю шкільну бібліотеку, чудово навчалася, і вчителі радили якось визначитися з подальшою освітою здібної учениці.

Зі вступом до університету допомогла золота медаль, з якою Світлана закінчила школу. Вона сама обрала спеціальність економіста сільського господарства, а відучившись п’ять років, відмовилася від спокусливої пропозиції залишитись при кафедрі ВНЗ та вступити на аспірантуру.

Світлана повернулася до дідуся та бабусі, потім, за допомогою голови селищної ради, оформила кредит під будівництво ферми та свинарника, та розпочала бурхливу діяльність щодо відновлення інфраструктури села.

Звичайно, їй знадобилися робочі руки, людей катастрофічно не вистачало, і дівчина звернулася до місцевого центру зайнятості.

За якийсь час у складі бригади будівельників приїхав штукатур. Він дуже сумлінно працював, навіть не цікавлячись зарплатою. Потім чоловік взагалі попросив виплачувати йому мінімальну суму, щоб мати можливість харчуватися.

Світлана, дізнавшись про такого дивного працівника, вирішила з ним поговорити та дізнатися про причину його рішень.

Яке ж було її здивування, коли після перших запитань у чоловіка навернулися на очі сльози, і він тихо сказав:

— Я дуже винен перед тобою, доню, пробач мені, якщо можеш, і не жени…

Увечері розповіла дідусеві та бабусі, що на будівництві працює її батько, який забув про неї на чверть століття. Бабуся сумно похитала головою:

— Пробач ти його і так Бог покарав, хоч через двадцять п’ять років розуму додав…

Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.