Чи материнський інстинкт – це легенда? Чому ми вирішуємо мати потомство? Чи можна не любити свою дитину?
На думку багатьох психологів, материнський інстинкт – це міф, а бажання мати потомство більше пов’язане з тиском суспільства, культури. Адже нам змалечку кажуть, що ми, жінки, колись станемо добрими матерями.
Ми живемо в християнському суспільстві, в якому материнство є синонімом жіночності та обов’язком, який треба виконувати. Однак у минулому жінки народжували дітей і передавали їх мамам. Багатші з них мали на допомогу гувернанток, які доглядали за дітьми цілий день, а їхній контакт з ними обмежувався двома зустрічами на день. Чи не відчували вони в цьому потреби? Чи вони не любили своїх дітей? Чи це була соціальна норма? Чи повинні ми розуміти, що всі жінки, які вирішили стати матерями, роблять це лише на догоду суспільству, бо так має бути, або принаймні повинно бути? Чи нами керує материнський інстинкт, який, всупереч думці психологів, все ж таки існує?
Не кожна жінка має бути матір’ю. Не кожна жінка хоче бути матір’ю. Не кожна жінка відчуває потребу мати потомство. Хтось через зручність, хтось через страх, що дитина переверне все їхнє життя. Я знаю багато молодих жінок, яким вигляд маленьких дітей не приносить задоволення. Вони присягаються ніколи не бути матерями, бо не люблять дітей. І це їхнє рішення. Індивідуальне, свідоме рішення і до нього не треба ставитись як до якоїсь аномалії. Бо що робити у випадку, коли жінка вагітніє, можливо, переважно за наполяганням чоловіка, своєї сім’ї, чекає на цю дитину дев’ять місяців, сподіваючись, що після народження дитини вона буде іншою, буде любити її понад усе і буде ідеальною матір’ю, але це чудо раптового інстинкту, безумовної материнської любові не приходить?
Чи варто робити щось проти себе під тиском громадськості? Пояснювати, що воно прийде, бо, зрештою, кожна жінка має материнський інстинкт, що, зрештою, ці теплі, материнські почуття з’являються у всіх жінок, які скептично ставляться до материнства? Чи краще вірити, що інстинкту насправді не існує, а відсутність бажання мати потомство не є виродженням?
Варто усвідомити, що зачаття і виховання людини – це одна з найбільших обов’язків, які можна взяти на себе. Кожна жінка, а також ті, хто її оточує, повинні пам’ятати, що вона має право хотіти чи не хотіти стати матір’ю і це її вільний, беззаперечний вибір. А можливо, материнський інстинкт – це не абстракція, а метафора? Можливо, варто розглядати його в категорії зрілості мати потомство?
