Я заміжня офіційно 2 роки. Мені 38, чоловікові 36, синові 2 роки. Я з сім’ї військовослужбовця, єдина дитина в сім’ї, сама офіцер, з хорошою посадою і хорошим приданим.
Чоловік з багатодітної сім’ї (у нього є зведена сестра старша і рідна молодша). Старша сестра живе самостійно.
Молодша вийшла заміж в 2016 році і в тому ж році у них з’явилося поповнення. Відтоді живе з батьками у власному будинку.
Ми живемо окремо в іншому місті. З допомогою від батьків – це консервовані банки на зиму і не більше того, на народження дитини нам подарували один комбінезон і то, на який вказала я. Молодша ж сестра, живучи з батьками, не вкладає ні в що гроші, свою зарплату витрачає на іграшки дитині, на матеріали для нарощування нігтів (собі) та інші дрібниці. Вдома не прибирає, не пере (взагалі нічого не робить).
Її 5-річний син не вміє не тільки поводитися на людях, спілкуватися з однолітками, а й до ладу розмовляти і пояснювати свої думки. Поводиться неналежним чином. Виховання нульове.
В один прекрасний момент, коли їх малий розкидав іграшки по всьому дому і не прибрав, він підійшов до мого і просто загарчав над ним як динозавр – я зробила зауваження дитині (звісно нічого зайвого, але підвищивши тембр голосу і зробивши його строгим).
Сестра одразу на мене, мовляв, дитина стала мене побоюватися і при моїй появі ховатися. Зараз молодша сестра чоловіка чекає на другу дитину і створює умови, щоб ми не їздили до них. Мати чоловіка давно все вирішила заочно, що ні падчерці, ні синові нічого не потрібно. Все своє майно вирішила залишити молодшій. Тут я і не претендую ні на що, свого вистачає, прикро за чоловіка. Але питання в іншому: як ви вважаєте, чи мала я право робити зауваження племіннику чоловіка щодо його поведінки?
Фото ілюстративне..
