Подружжя поклало дітей спати і випадково ввімкнуло телевізор. Нічого дивитися не збиралися – так вийшло.
Показували фільм про скупого чоловіка. І дружина раптом сказала, що він схожий на її колишнього.
Чоловік одразу ж відреагував: «Чому ви розлучилися? Ти завжди відповіді уникала. Все пояснювала загальними словами. Мені здається, що я маю право знати за стільки років разом».
Вона скривилася і сказала: «Через його скнарість».
Чоловік попросив уточнити. І вона розповіла:
– Наприклад, потрібний кошик для білизни. Кажу, що треба купити. Він вказує на тазик – мовляв, цього вистачить.
І так у всьому. З першого дня став казначеєм, і я випрошувала кожну гривню.
Особливо тяжко з одягом. Відсутність продуктів ще можна було пережити, а от одяг!
Дійшло до того, що соромилася на вулиці з’явитися. На роботі теж було соромно. Мені люди в очі казали, що не можна так. Заробляєш добре, а ходиш як безхатько.
І тоді подруга порадила, як його можна розкрутити.
Розумієш, був скупим, скнарою, а по магазинах любив ходити. Все розгляне, навіть у руках потримає і скаже, що нічого не треба. Обійтися можна.
І ось за порадою подруги затягла його в магазин хутряних виробів. Був період якраз перед зимою.
Зупинилися біля шуб. Я одну з вішалки зняла і вдала, що збираюся приміряти.
Вихопив із рук, поклав на місце. А там люди стояли. Одна жінка вибирала шубу, чоловік їй підказував варіанти.
І тоді я голосно, щоби всі чули, сказала, що не матиму можливості такі речі ніколи носити.
Словом, поставила його в незручне становище.
Подруга гадала, що йому стане соромно, і шуба буде моєю. Наївно, думала. Нам і на гадку не спало, що в скнар немає сорому, а є дратівливість і злість.
Так і було. У магазині він так розійшовся, що соромно було мені.
А жінка, яка купувала собі шубку, підійшла до мене і сказала: «Прийміть мої щирі співчуття». Так і сказала.
Словом, вийшла з магазину в якомусь безпамʼятстві. І плакала всю дорогу.
Він і вдома продовжував свою виставу.
І ось тоді я вирішила піти.
Чоловік уважно вислухав і запитав: А мені чому не розповіла? Пам’ятаєш, завжди казала, що характерами не зійшлися.
Дружина посміхнулася: «Так і є, я не обманювала, що різні характери. А без подробиць тому, що ти міг би сприйняти натяк, щоб бути щедрим. Ти б почав зіставляти ситуації, намагався б мені догодити. Словом, я не хотіла спотворити наші стосунки. Не хотіла, щоб та людина побічно стала нам заважати».
Багато років минуло, отже, можна розповісти.
Деякі люди, віддаляючись у минуле, продовжують шкодити нам. І треба зробити все можливе, щоби нейтралізувати негатив.
А засіб один – не згадувати, забути раз і назавжди.
