fbpx

Чоловік Світлани перетрушував всі книжки, які лежали на книжковій полиці. Вона пройшла повз кімнату на кухню, де сиділа донька і пила чай.— Заначку свою шукає, — витріщивши очі, сказала вона тихо своїй доньці і кивнула в бік кімнати

А ти що, досі йому нічого не сказала — здивовано запитала дівчина. — Мам, ну ти чого. Ото тато зараз розізлиться.

У їхній родині зазвичай все обговорювалося і жодних секретів не було, дочка теж виховувалася за таким принципом. Яким же ж було її здивування, коли вона вперше дізналася, що у тата є секрет, а зараз, що мама приховала від тата свій вчинок.

Звичайно, Світлана хотіла йому все розповісти, але якось не знайшлося слушної нагоди. То він їхав у відрядження на тиждень, то у них були гості на вихідних. А їй як раз на роботі повинні були видати премію перед Новим роком, і вона хотіла непомітно повернути ті гроші.

Його заначку вона взяла, щоб купити сукню, чоловік навряд чи б схвалив її рішення і сам дав гроші на таку покупку, а у неї жодної красивої сукні не залишилося, щоб можна було одягнути її на корпоратив, але ж всі її співробітниці будуть в новому вбранні. Замовила сукню, однак вона все ніяк не приходила і гроші лежали в гаманці. Останній рік, вони жили в режимі економії, не дозволяли собі нічого зайвого. А тут вона зовсім випадково знайшла гроші в книзі, вирішила перечитати свого улюбленого Гоголя. Вона відразу зрозуміла, що це чоловік їх туди поклав і чомусь приховав від неї, хай і небагато, але все ж.

— Світлано, — покликав чоловік з вітальні.

Вона витерла руки об фартух, вимкнула воду і підійшла. Винувато стала біля дверей. Вони мовчки подивилися одне на одного і відразу все зрозуміли. Він, що гроші взяла саме дружина, а Світлана, що він зрозумів, що це її рук справа

— Святе, прости, це я взяла гроші, думала, що встигну їх туди повернути, поки ти не побачиш. Я зараз тобі поверну, я їх не витратила. — Вона вийшла в коридор і дістала гаманець. Їй більше не світила нова сукня.
Вона підійшла до чоловіка, тримаючи купюри в руці.
— Світланко, залиш собі, я все одно їх збирав для того, щоб віддати тобі на нову сукню. Я ж знаю, як ви потім будете обговорювати, хто в чому прийшов. — Чоловік подивився на Світлану.

У неї потекли сльози, їй було так соромно перед чоловіком за свій вчинок.

— Ти мене теж вибач, що я приховав від тебе ці гроші. Уявляю, що ти подумала, коли знайшла їх. — Чоловік обійняв її.

Дочка стояла і з радістю дивилася на своїх батьків, як добре, що все з’ясувалося. Ось уже десять років разом, а все одно іноді трапляються в їхньому сімейному житті такі ситуації, але найголовнішим є те, що вони вміють їх вирішувати мирно і чути одне одного.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page