Чоловік сказав, що розлюбив і хоче розлучитися
Свого чоловіка знаю десять років. З них шість років ми одружені.
З самого початку жили чудово, без сварок і проблем. Здавалось що проживемо все життя разом, народимо багато дітей, та щасливо доживатимемо старість.
Але завтра ми йдемо подавати заяву на розлучення. Я не можу змиритись з його рішенням, я не можу повірити, я просто плачу. А він зараз у кафе із новою подружкою. І я не розумію, чому я не можу змиритися, що це кінець.
Це не спонтанне рішення, я знала, що він давно думав про розлучення, дізнавався про тонкощі. Він сказав, що не любить більше, я сказала, що мені дуже шкода, що все так складається. І все. То була коротка розмова. Мені хотілося плакати, кричати: “ну як же так, я люблю тебе все не повинно так закінчитися”. Але в цьому вже не було сенсу.
Він знає, що мені боляче, прикро, тяжко. Тим не менш, він зараз з іншого, знаючи, що вдома ось ця заплакана майже колишня дружина.
Я не хочу викликати жалість, але мені важко зібратися. Я не стрималася, подзвонила йому зараз, плакала, казала, що все не повинно так закінчитися, нам потрібно дати шанс, але його це дратувало, він сердився на мене, адже зараз він розважається, а я нагадую йому про те, що на нього чекає вдома .
Я принижена сама собою. Як мені вбити собі в голову, що ця людина більше не моя, що я не повинна її ревнувати, я не повинна злитися, що вона мене більше не любить?
Я намагаюся прийняти, що він мені більше нічого не винен, але не можу.