fbpx
Дозвілля
Чоловік прийшов на богослужіння вперше за десять років завдяки незнайомці. Під час молитви Бог дав йому розуміння його проблем і бажання залишитися з дружиною, з якою уже хотів розлучатися. Він повернувся щасливий додому, залишивши незнайомій дівчині зворушливого листа подяки

Чоловік прийшов на богослужіння вперше за десять років завдяки незнайомці. Під час молитви Бог дав йому розуміння його проблем і бажання залишитися з дружиною, з якою уже хотів розлучатися. Він повернувся щасливий додому, залишивши незнайомій дівчині зворушливого листа подяки.

Молода дівчина на ім’я Анна знайшла собі роботу на літо в готелі на морському курортному узбережжі. Вона прибирала там десять кімнат на день. За літо Анна зустріла всіляких цікавих людей, серед них – кількох знаменитостей. Однак з усіх людей, яких вона зустріла, їй найбільше запам’ятався один чоловік. Він назвав себе паном Юліаном.

Якось на вихідні пан Юліан з’явився ввечері з невеликою валізою. Коли Анна прийшла прибирати в його кімнаті, він показався з дверей і сказав: “У моїй кімнаті прибирати не треба. Дайте мені лише кілька чистих рушників”.

Наступні два дні були такі самі. І тільки в середині тижня пан Юліан дозволив Анні прибрати у його кімнаті. Коли вона це робила, він говорив до неї і навіть допоміг їй застелити ліжко.

У суботу, Анна поприбирала, як зазвичай, у своїх десяти кімнатах і також у кімнаті пана Юліана. Закінчивши, Анна пішла пішки вуличкою на богослужіння, яке починалося о 4.30.

Несподівано до неї під’їхала машина. То був пан Юліан: “Чи можу я тебе підвезти?” – запитав він. Вона сказала, що прямує до церкви і радо би під’їхала туди.

Як тільки Анна сіла в машину, на неї посипалася злива запитань. Як часто вона відвідує богослужіння? Чому ходить на них вона, тим часом, як багато молодих людей – ні? Чи подобаються їй проповіді? Чи вона завжди приймає Святе Причастя? “Ходіть і подивіться”, – відповіла Анна.

Коли вони під’їхали до церкви, пан Юліан запитав Анну, чи міг би він піти разом з нею на Службу Божу? Дівчину вже почав втомлювати цей незнайомець і його чудернацькі запитання. Але серце її розм’якло, коли пан Юліан опустився на коліна і, заплющивши очі, стояв так до самого кінця служби.

Наприкінці служби чоловік встав і пішов надвір, навіть не попрощавшись.

Наступного дня, коли Анна прийшла прибирати його кімнату, невелика валізка зникла. На її місці була коробка із запискою. Вона розгорнула записку і прочитала таке:

“Дорога Анно! Подарунок у цій коробочці – для тебе, за ту чудову послугу, яку ти зробила для мене, навіть цього не знаючи. Моє подружжя останнім часом захиталося – настільки, що врешті-решт я сказав дружині, що хочу усамітнитися на кілька днів і усе обміркувати. Але що більше я думав, то більше збентеження приходило до мене.

Тоді мені трапилася ти. Ти запросила мене “піти подивитися”. Твоя прекрасна віра в Бога глибоко зворушила мене. Коли я прийшов на Службу Божу разом з тобою, це сталося вперше за десять років. Під час цього богослужіння Бог дав мені розуміння моїх проблем і бажання залишитися з дружиною.

Я повертаюся додому, дякуючи Богові, і вдячний тобі за те, що ти стала для мене вогником надії в темноті мого світу. Я ніколи не забуду, як ти допомогла мені віднайти віру. Підпис – пан Юліан”.

У коробочці був золотий ланцюжок з пречудовим золотим хрестиком.