Чоловік наполягає, щоб ми переїхали в будинок, де живуть його батьки і старший брат з сім’єю. Каже, що у них так прийнято, а я проти жити таким табором. Тим більше, що свекра і його старшого братика я на дух не переварюю. Та й взагалі, переїжджати з власної окремої квартири в, відверто кажучи, гуртожиток, я не бачу сенсу.
У мене є своя квартира, яка дісталася мені від бабусі. Квартира простора, світла, я там зробила ще до весілля хороший ремонт. Мені ще й до роботи пішки дійти 10 хвилин. Чудовий варіант. І чоловіка вона півтора року цілком влаштовувала. Рік ми зустрічалися, рік жили разом, а півроку тому розписалися.
З родиною чоловіка я познайомилася за тиждень до весілля. Я вважаю, що всі ці знайомства батьків і з батьками – пережиток минулого і абсолютно не обов’язковий елемент. Тому зі знайомством не поспішала. В іншому випадку, до весілля могло і не дійти.
Знайомство проходило дома у свекрів. У них досить велика ділянку в передмісті і величезний дім квадратів, напевно, на 300. Там живуть мама і тато чоловіка, його старший брат з дружиною і трьома дітьми.
Мені відразу стало зрозуміло, що близько я там не зійдуся ні з ким. Мене з порога відправили допомагати на кухню, тому що це ж жіноча справа. І начхати, що я гість і в будинку вперше. Там вже метушилася свекруха, дружина брата і їх старша дочка.
Свекруха владна жінка, що вражає своєю безпардонністю, дружина брата як тінь, ні слова, ні писку, ні своєї думки. Навіть дитина якась беззвучна.
Я вирішила не нариватися, тому допомогла закінчити приготування столу, допомогла накрити. Чоловіки ж сиділи за столом, спілкувалися і навіть не думали піднятися і допомогти чимось. І чоловік сидів, хоча вдома мені допомагає. Я промовчала, всюди свої правила, ми посиділи, але розслабленою я не почувалася. Мене “допитали” про роботу, сім’ю, житло, зарплату, а потім почали обговорювати щось своє. Я не чула, щоб дружина брата хоч слово промовила. Дітей за столом не було взагалі.
Після вечері я натякнула нареченому, що пора б уже й додому, але мене зупинив свекор.
– Куди це зібралися? А хто зі столу допоможе прибрати і посуд помити? Та й я з сином ще не договорив.
Тут я вже не стрималася, в кінці кінців я в гості приїхала, а не на роботу. У мене в будинку гості посуд не миють, цим займаються господарі. А я в цьому будинку не господиня. Я це озвучила, а потім розвернулася і вийшла. Наречений наздогнав мене вже біля зупинки.
Я думала, що вдома буде розбір польотів, що я образила його батьків, але він взагалі не піднімав цю тему. Мене це заспокоїло, бо я вже подумки прощалася з весіллям. Але я вирішила, що жити мені не з його ріднею, тому викинула невдале знайомство з голови. Саме весілля минуло без пригод, мені ніхто нічого не виказував, хоча обличчя у рідні чоловіка були кислі, як капуста.
Півроку ми жили нормально в моїй квартирі, з батьками чоловіка я спілкувалася привітами, які передавала через нього. В гості до батьків він їздив один, я завжди знаходила відмазки. Але останнім часом чоловік почав говорити, що мені теж треба їздити з ним.
– Тобі все одно доведеться з ними спілкуватися, тому пора б вже налагоджувати стосунки.
– Той рівень спілкування, який у нас зараз, мене цілком влаштовує. Найкраще – зовсім не друг хорошого.
– Все одно, при спільному проживанні тобі доведеться з ними спілкуватися ближче, ніж передача привітів.
– При якому спільному проживанні?!
Сказати, що я здивувалася, це нічого не сказати. Ось чого я в найгіршому сні не бачила, то це проживання в цій середньовічній сім’ї, де курка не птах, а жінка самі розумієте хто.
Чоловік здивовано на мене подивився і сказав, що ми повинні будемо незабаром переїхати до батьків. У їхній родині, бачте, так прийнято, щоб сини приводили свої родини в рідну домівку. Це дівчатка йдуть в сім’ю чоловіка, а сини приводять дружин в дім.
– А що такого, у батьків великий будинок, там всім вистачить місця. До того ж буде кому допомогти з дітьми. А квартиру можна здавати, збирати на машину, наприклад.
– Гаразд, опустимо момент, що я просто не уживуся з твоєї ріднею. Мені від них на роботу пиляти півтори години в один бік. Ти жартуєш?!
Чоловік на мене глянув, як на скорботну розумом. А потім заявив, що ми переїдемо, я буду готуватися до материнства і питання з роботою сам собою закриється. Але я його не планувала так скоро закривати. Та й перспектива сидіти вдома в компанії свекрухи і другої невістки НЕ гріла абсолютно.
Після такого специфічного знайомства я б не стала з ними жити, навіть якби не було своєї квартири. Але чоловік все сильніше наполягає на цьому варіанті. У них так прийнято, бачте, йому вже перед батьками незручно.
Але мені чхати на його незручність в цьому питанні. Якби я знала до весілля про таку милу традицію, то весілля взагалі не було б. Якщо чоловік найближчим часом не вгамується, то відправиться шукати нову дружину для спільного проживання з його сімейкою. Я його вже попередила.
Фото ілюстративне.
