fbpx
Дозвілля
Чесно, я її ледь впізнав. Невже ж це наша Ніночка? Людоньки от чого не очікував, так ось таке побачити

Звичайний, буденний день. Я крокував впевнено на роботу, аж раптом хтось почав мене гукати. Можливо й не мене, так як окрім мене на вулиці було багато людей і можна з впевненістю сказати, що ім’я “Влад” є не найоригінальнішим.

Так ось гукали все ж мене! До мене підбігає якась жінка, мого віку. Я спершу не міг зрозуміти, хто це, доки не вдивився пильно в очі та риси обличчя, які нагадували мою колишню однокласницю. Точно, це була Ніна!

Звучить смішно, але Ніна – це перша красуня нашої школи. В шкільні роки кожен хлопець нашого та інших класів хотів бути поруч з нею. Вона було ніжною, тендітною дівчиною, з розкішним довгим волоссям, з блакитними як небо очима, витонченим станом. Ніна була об’єктом обожнювання кожного. Багато дівчат в школі заздрили їй.

Та зараз я дивлюсь на жінку, яка наздогнала мене і не можу прийти до тями! Невже, невже це наша Ніна! Вона набрала достатньо ваги, обрізала своє довге волосся і ззаду щепила його у не дуже симпатичний хвостик. У руках Ніна несла безліч пакетів і незграбно себе поводила, тому що не могла з ними справитись. Одягнута вона була у широку сіру сукню, яка виглядала, як мішок.

Звичайно я усміхнувся і промовив: “Ніно, це ти! Ти майже не змінилася!” На що вона просто голосно засміялася, до речі, це було не так витончено як колись.

– Ой насмішив! Та невже і справді не змінилася! Ось ти змінився однозначно, шикарний костюм, укладка, доглянутий такий. На роботу певне йдеш?

– Так на роботу, машину завіз у ремонт, мушу добиратися пішки…

– А де працюєш? Чула, що у дуже престижній компанії!

– Працюю менеджером збуту в компанії, що реалізує офісні меблі. Непогана робота. А ти як? Як життя?

– Нічого, нормально! Ось бігала у магазин скупитися! Чоловік з роботи прийде, він в мене у нічну зміну працює охоронцем! Мушу приготувати щось. Дітей завела в школу, в мене їх двоє! А далі справи по дому чекають.

– Ти не працюєш? Ти ніби на економіста навчалася?

– Та ні, залетіла ще на 3 курсі, навчання залишила, займалася дитиною. Потім ще одна. Так і закрутилося!

– Зрозуміло, буває! – усміхнувся і не повірив, що це мені сказала наша Ніна, дівчина з неймовірним ентузіазмом, та, яка постійно говорила про кар’єру та саморозвиток!

– Я ось що хочу запитати! Ти будеш на зустрічі випускників? Наші збираються, класно було б побачити кожного!

– Так буду! – недовго думаючи, відповів я. Хоча насправді не думав йти на цю зустріч. Не бачив я сенсу в цих зібраннях вже давно.

Для мене зустріч однокласників – це марна трата часу. На це дійство збираються лише аби подивитись один на одного та показати хто чого досяг за конкретний часовий період. Я б навіть сказав не просто подивитися, а похизуватись своїми досягненнями, якими б вони не були.

Особливо всі хочуть подивитись наступне: чого ж досяг той відмінник Дмитро, ким він став та чого досяг у своєму житті? Або наприклад що трапилось з тією красунею, яку обожнювала вся школа? Напевне вона зараз невимовно щаслива, має прекрасного чоловіка, їздить на мерседесі та ні в чому собі не відмовляє.

Натомість ми отримуємо не ту бажану картину, якою вона є. І все стається навпаки! Відмінник Дмитро виявляється напівлисим чоловіком, який працює економістом в банку на мінімальну заробітну плату, двічі розлучений та без дітей. Перша красуня Ніна – вже зовсім не та красуня, та не та дівчина з амбіціями. Вона одягнута в мішкувату сукню, з купую домашніх обов’язків, з чоловіком та двома дітьми та і на машині вони не їздять, а ходять пішки!

Бешкетник Сашко навпаки має свій бізнес, його мрія здійснилась і він відкрив автосалон! Дарма, що в школі його не приваблювала англійська чи українська мова, біологія та інше. В нього було захоплення – автомобілі. Він втілив свою мрію в життя! Чудова кар’єра, симпатична дружина та діти. А казали що нічого він не матиме!

Не хочу я йти на те “шоу”. Навіщо? Часи змінились, змінились і ми. У мене нові друзі і нові захоплення. Нехай Ніна для мене назавжди залишиться красунечкою, а Дмитро відмінником з широкими можливостями в майбутньому. Можливо я й не правий, але минуле повинно залишатись в минулому. Без нагадувань і порівнянь.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.