Я завжди вважала, що людей-однолюбів в реальному житті не існує. Думала, що про них, як про легенди, пишуть в любовних романах і знімають серіали. Виявилося, що я глибоко помилялася…
Коли мені було 17 років, я гуляла в компанії, що складається з п’яти чоловік. Це були три молодих хлопці, я і моя подруга Марина. Тоді Марина була шалено закохана в одного з цих юнаків, але він не звертав на неї уваги, вважаючи її надто маленькою. Адже Андрію (так звали цього хлопця) на той момент було вже 22 роки, і він був найдорослішим в нашій компанії.
Марина дуже переживала через нерозділене кохання. Вона лягала і прокидалася з думками про нього. Адже Андрій був досить гарний собою: грав на трьох музичних інструментах, співав, був дуже добрим і при цьому мав приємну зовнішність. Прихильниць у Андрія в той час було більш ніж достатньо.
Через 2 роки, Марина помітно покращала. У неї з’являлися серйозні шанувальники і залицяльники. Поступово наша компанія почала по троху розвалюватися. Хтось їздив на навчання в інше місто, а у інших теж з’являлися свої турботи. Ми бачилися, але набагато рідше, ніж раніше.
Незабаром наближався мій день народження, і я вирішила організувати невелику вечірку. Запросила всю нашу дружну компанію. На моєму дні народженні Андрій очей не зводив з чарівної Марини, яка виглядала просто надзвичайно. Саме в той вечір вони дуже зблизилися, а незабаром оголосили себе парою. Марина світилася, як яскрава зірочка на небі. Адже зараз поруч з нею кохання всього життя, її мрія і щастя. Андрій покохав Марину, і це помітили всі. Вони будували грандіозні плани, раділи кожному дню і були дуже щасливі.
Але, в якийсь момент, Андрій все частіше почав по троху випивати після роботи. Потім це переросло в щоденну звичку. Марині це було неприємно. Адже в такому стані Андрій був нестерпний. Дівчина намагалася зупинити коханого, роблячи йому зауваження. Але ці зауваження тільки дратували хлопця і приводили до постійних непорозумінь. Незабаром, його робочий день закінчувався вже більш міцними напоями в новій компанії. Марина прийняла рішення розлучитися з Андрієм, тому що втомилася від його витівок.
Намагаючись забути своє кохання, дівчина поїхала в інше місто. Адже вона розуміла, що майбутнього з цим чоловіком у неї не може бути. Дуже переживала. Тільки на роботі Марина трохи забувалася, але вночі подушка була мокрою… Минали роки, і у Марини почали з’являтися нові шанувальники. Але стосунки закінчувалися досить швидко.
Через 8 років ми з Мариною зустрілися. В кафе за чашкою чаю Марина з гіркотою сказала мені, що так і не змогла створити сім’ю. Що її стосунки з чоловіками тривають не більше трьох – чотирьох місяців. Потім Марина їх припиняє. Вона сама не розуміє в чому річ і каже, що не може нікого по-справжньому полюбити. Я відразу згадала ту пісню «Перше кохання – кохання останнє» і зрозуміла, що однолюби все ж існують.
Фото ілюстративне.
