Дозвілля
Чоловік пішов до молодої, а через десять років постукав у двері з проханням, яке змусило колишню дружину розсміятися Перші кілька хвилин Валентина сиділа в заціпенінні, втупившись у двері,
Із дружиною ми прожили разом чотирнадцять років. Познайомились у друга на весіллі. Взагалі мені подобалася дружина друга, Віра. Я одразу в неї закохався, як тільки побачив. Ми всі
– Павле, ти сьогодні пізно, – Анна відклала книгу і піднялася з дивана. — Вечеря охолонула давно. – Вибач, Ань, – Павло скинув піджак і пройшов на кухню.
— Маріє Вікторівно, на вас чекають у кабінеті директора, — у двері зазирнула секретарка, і її обличчя видавало гарні новини. Я обсмикнула піджак, пригладила волосся і видихнула. Шість
– Після свят грошей і так майже не залишилось, а ти ще витрачаєш останні копійки на примхи своєї матері! — заявила я чоловікові. — Досить! Я стояла над
Руслан підняв голову від монітора, насупився. — Не починай, Маріє. – А що? — Марія поволі повернулась до нього. — Ми й так купуємо їй продукти і щомісяця
Коли ти всім винна, але нікому не потрібна — що далі? Четверта ранку. Надія прокинулась від холоду — ковдра знову опинилася по той бік ліжка, біля чоловіка. Віктор
— Це квартира мого сина, а не твоя, тож я звідси нікуди не піду, — заявила мені свекруха. — Мамо знову телефонує, — Діма підвів очі від телефона
— Ігоре, це наша пісня, пам’ятаєш? — Люба почула знайому мелодію, сидячи за столиком у літньому кафе. Ігор жував стейк і дивився на телефон. – Ігор! — Так,
Гостя зненацька з’явилася – сама напросилася: «Томо, пусти на півдня. До брата приїжджала, але посварилися. До від’їзду треба десь побути». Це однокурсниця колишня. Ніколи не дружили, не було