— Уляно, бійся Бога! Поки ти там в тій Португалії гаруєш, твій син з невісткою грошима, які ти висилаєш, наліво і направо фітькають. Я в батьківську хату ледь зайшла. Дах протікає, шпалери висять, як гірлянди, а твої в телефоні клацають, а на ногах фірмові кросівки. Тьху-ти! Публика. Мені вже й сусідам в очі дивитися соромно, – сказала я сестрі
— Уляно, бійся Бога! Поки ти там в тій Португалії гаруєш, твій син з невісткою грошима, які ти висилаєш, наліво і направо фітькають. Я в батьківську хату ледь зайшла.
— А куди це ми їдемо? Ми тепер що, благодійністю займаємося, чи бензин став безкоштовний? — Та це ж дитина. Я його просто попутником взяла. Йому в лікарню треба. Він до бабусі їде навідатися, — відповіла Ксенія. — Яку ще бабусю? Висаджуй його й поїхали на дачу
У п’ятницю чоловік раптом заявив, що на вихідні вони їдуть на дачу до його матері, де проведуть декілька днів. — Чому це раптом? — здивувалася Ксенія. — А
Василь зупинився біля обриву, вийшов із машини, став обличчям до річки. Настрій відповідав погоді й місцю. Усе похмуро, холодно, сиро. — Дядьку, а можна я вам машину помию? А то бабуся каже, їй на той світ треба, а вона ще грошей не зібрала
Василь грюкнув кулаком по столу. Записка, залишена Мариною, підстрибнула й тихо полетіла на підлогу. Він з розмаху впав у крісло, закрив обличчя руками. — Ну, і як тепер
Я вирішила до молодшої сестри на пару днів заїхати, бо в неї з рукою щось трапилося. Думаю, перемию все в серванті, в шафі переберу, щоб на Різдво все блищало. Набрала в магазині овочів свіжих, сиру по знижці, і банок з оливками, та й рушила. Сестра зраділа, як побачила мене. Почали вечерю готувати. Я розпакувала сумки, хотіла сир в холодильник запхати, і бачу на нижній полиці стоїть банка з італійським соусом, яку я десь два роки тому привозила
Я вирішила до молодшої сестри на пару днів заїхати, бо в неї з рукою щось трапилося. Думаю, перемию все в серванті, в шафі переберу, щоб на Різдво все
А я знала, що дочка довго з цим ледарем не наживе, ось тому і до останнього була проти їх весілля, яке все ж відбулося, хоч і без мого “материнського благословення”. Ну не пара цей Юрко моїй доньці, але повинна була Галинка сама це зрозуміти. Але ж якою ціною
А я знала, що дочка довго з цим ледарем не наживе, ось тому і до останнього була проти їх весілля, яке все ж відбулося, хоч і без мого
Ми всі зібралися на затишній веранді у мами мого чоловіка, Галини Петрівни, коли перед воротами зупинився ошатний зелений седан. З нього вийшов Данило, Романів брат, а от його дружина, Настя, так і залишилася сидіти на пасажирському сидінні
Ми всі зібралися на затишній веранді у мами мого чоловіка, Галини Петрівни, коли перед воротами зупинився ошатний зелений седан. З нього вийшов Данило, Романів брат, а от його
— Ну не бійся, я тебе до машини донесу. Підлікуєшся, відновишся й сама бігатимеш. Чоловік добродушно говорив, а Оля несміливо посміхнулася йому у відповідь. Ніна боялася дивитися на доньку. Боялася, що та спитає, де тато. Спитає, коли вона на ніжки встане. Але Оля мовчала
— Я не можу дати вам жодних гарантій. Організм дитини непередбачуваний. Може, піде на поправку, бо вона росте і клітини активні, а може, все залишиться як є. І
Від другої новини у Тихона просто щелепа відпала. Він зовсім не планував заходити так далеко, але вже треба було довести справу до кінця. До того ж наречений уже познайомився з дочкою банкіра й пообіцяв їй, що скоро розбагатіє. «Та яка різниця — кидати її саму чи з дитиною? — вирішив Тихон. — Мені дитина не потрібна. Нехай лише продасть будинок і віддасть мені гроші. От і все. Гуляй, Олесю, жуй банани»
Олеся з нетерпінням чекала свого першого робочого дня на новому місці. Екскурсовод у музеї — це дуже відповідально. Чи впорається вона? Напередодні вона перелопатила купу інформації, щоб підготуватися,
Ну, якщо не можете, так і скажіть, — її тон стає різким. — Не треба тоді й приїжджати на свято. Сидіть собі в тій Чехії.
Я стою на кухні в нашій орендованій квартирі в Празі, тримаю телефон так міцно, що пальці біліють. Повідомлення від свекрухи горить на екрані, ніби саме по собі випромінює
— Я ні на що не натякаю. Але ти повинен бути впевнений, і я особливо, що це саме твоя дитина, — відсік майбутній дід. — А якщо це дівчинка буде? — усміхнувся Роман. — Жодних дівчаток! Тільки хлопець. Дівку залишите в пологовому. Держава про неї подбає. От твою ж дружину виростили
— Як же ви нас виручили! — невгамовно повторювала вихователька випускної групи, куди ходила Арія, звертаючись до її батьків, акторів музичного театру, що погодилися провести ранок для випускників.

You cannot copy content of this page