Дозвілля
Я переписав будинок своєму онукові, бо вірив у його здоровий глузд. Ця наївність виявилася справжнім випробуванням моєї віри. Наступні кілька років мій онук зосереджувався переважно на навчанні. Про
Тарас завжди вважав себе господарем життя. Ще в університеті примудрявся крутитися так, що однокурсники тільки дивувалися. Поки інші проводили час над підручниками, Тарас уже займався бізнесом. То машини
— Цих грошей якраз вистачить, щоб відремонтувати мою дачу! — Свекруха знайшла заначку у моєму будинку. — Цікаво, хто це переставляв речі? — тихо мовила Марина, помітивши, що
— Я квартиру на Риту переписала, їй вона потрібніша, у неї діти, — заявила свекруха, отримавши спадщину від сестри. — Мамо, ти це серйозно? Не можу повірити, що
— Якщо весілля не буде на 150 гостей і в нашому селі — грошей не дамо, — сказав батько Бориса, дивлячись мені просто в очі. А я стояла
Рахунок за «відпочинок» — Машо, знову дзвонить донька з вокзалу! — Іван Петрович відкинув газету так, що вона розлетілася сторінками. — Потяг щойно прибув. Анюта з дітьми. Кажуть,
— У нашому шлюбі було все: діти, спільні відпустки й навіть кредит на 380 000 гривень. Але тільки після двадцяти років разом я дізналася, що частину цих грошей
— А чого стіл не накритий? Це ти так гостей зустрічаєш? — дядькові мого чоловіка ще тільки належало познайомитися з моїм «гостинним прийомом». — Тетянко, люба, — почала
— Твоя кав’ярня має пригощати нас безкоштовно! — свекруха й зовиця вирішили нажитися на мені. Світлана поправила комірець блузки. Голос Валентини Сергіївни лунко відбивався від стін кухні. Свекруха
Батьки відмовили мені в допомозі з квартирою, бо «часи тяжкі», а через тиждень мама похизувалася, що купили Лесі житло за 210 000. У мене тоді щось усередині клацнуло