Дозвілля
Я стою посеред кухні, тримаючи в руках тарілку, яку ледь не розколола об стіл від обурення. Мій голос тремтить, але я не можу зупинитися: — Забирай свої речі
— Хотів усе хитро провернути? А тепер насолоджуйся — без квартири, без грошей і без мене! Віктор повернувся з роботи у піднесеному настрої й одразу попрямував на кухню
Мій син уже третій рік живе в будинку біля озера, а я його бачила тільки на фото, і то через фільтр “теплі тони”. – Каже, там мало місця,
— Ти мене ставиш у незручне становище перед усіма! — кричав чоловік на власному ювілеї, а потім вибачався. Шум голосів наповнював невеличку банкетну залу, прикрашену золотистими стрічками й
Я не люблю свого чоловіка, але 20 000 гривень щомісяця змушують мене варити йому борщ і не ставити зайвих питань. Бо хто я без цієї суми – просто
У мого свекра, Степана Петровича, “дві ліві”, але він удає з себе майстра на всі руки. Мені доводиться розвіювати його ілюзії, бо мій чоловік, Андрій, тремтить перед татом.
— Просити пробачення? У неї? Та мені легше промовчати, ніж вибачатися! — усміхнулась свекруха. Христина розставляла тарілки на святковому столі, коли в замку клацнув ключ. Липневий вечір обіцяв
У свекрів будинок біля лісу з каміном, а ми кожного дня рахуємо, чи вистачить на проїзд і хліб. Остап каже, що це дрібниці, та він ще не знає,
— Це що таке? — Я тримала в руках пом’ятий конверт із логотипом великої компанії. — А, це? Не підійшов я їм! Сказали, передзвонять, і тиша, — Чоловік
– Замкни двері, Максиме, від протягів дитині погано, – наказує свекруха, непомітно ховаючи мої ключі так, ніби разом із ними забирає мою волю. У цю мить я розумію,