Дозвілля
Тато зник, залишивши мене і матір з кредитом у 30 000 гривень, і я присягнулася ніколи не мати з ним нічого спільного. Зараз, коли я нарешті досягла фінансової
Я ніколи не думала, що розкіш може бути такою важкою. Рік тому ми з Петром, моїм чоловіком, покинули наш маленький дім у Вишеньках, де кожен куточок дихав спогадами,
Олександр махнув рукою вслід машині, що від’їжджала. Підкинув вище рюкзак, підхопив важку валізу й попрямував у бік села. Скільки років він тут не був? Якщо по-чесному — усі
Замість благословення, свекор, Григорій Петрович, вручив нам конверт з 75 000 гривень і додав: “Це на ваші перші труднощі, а їх буде чимало” – тоді я ще не
Я переписала квартиру синові, бо він пообіцяв піклуватися про мене. Через два місяці Ілля сказав мені пакувати валізи. — Мамо, ти ж знаєш, що я тебе люблю, —
Я завжди мріяла про міцну сім’ю, де всі живуть у злагоді, як у тих гарних українських піснях, що співають про родину за великим столом на свята. Після весілля
П’ять років тому я втратила чоловіка, Миколу, і відтоді живу сама в нашій двокімнатній квартирі в Черкасах. Пенсія в мене скромна — 3500 гривень, і її ледь вистачає
– Я перерахувала вам 3 500 гривень, щоб купити онучці нормальне взуття, – сказала свекруха по телефону. Це було перше, що вона зробила після суперечки – і останнє,
Тато дав Аллі 50 000 гривень на перший внесок, а мені сказав: “Ти чоловік – крутись сам”. Я досі не вирішив, що важче: ці слова чи його байдужість,
— Ти мені як мінімум половину квартири маєш віддати, — заявив мені чоловік під час розлучення, хоча житло було моїм — ще до шлюбу. — Ти вважаєш це