Дозвілля
Я стояла посеред старого будинку, який пахнув пилом і вологим деревом. Мої діти, Василько, п’ятирічний непосидько, і Віра, мовчазна восьмирічна дівчинка, ганяли по двору, радіючи простору після тісної
— Якщо твоя мама знову привезе з собою трилітрову банку голубців, я просто не стримаюся, — прошепотіла я Дмитрові ще вдома, пакуючи плавки в його валізу. Мої пальці
— Куди ти зібралася? Залишайся вдома, наріж салатів. А я до мами, привітаю з Новим роком і назад, — кинув Тарас, застібаючи свою теплу куртку. Я стояла біля
— Послухай мене! У вас великий будинок, місця повно! На двох вам занадто багато! Я до вас переїду жити, свою квартиру здам! Досі, коли памʼять повертає мене до
– Мамо, ти б усе одно не змогла приїхати на весілля, – сказала Аніта телефоном. – У тебе ж ноги крутить. – Я мовчала. Бо знала: ноги то
– Ти знову просиш гроші?, – спитала я, дивлячись на сина. – Мам, лише 50 тисяч, я все поверну, чесно!, – відповів Андрій, а я в той момент
– Мамо, у нього інша жінка! – мій голос тремтів, коли я тримала слухавку. – Олег просто сказав, що більше мене не любить. Що йде до неї! –
Я кілька років тому переїхала з маленького містечка до обласного центру разом із Олександром. Ми обоє шукали кращу роботу, і доля звела нас в одному офісі. Спочатку наші
— Ти сидиш на грошах, а ми — в кредитах! — обурилася зовиця, коли я відмовилася погасити їхні борги Дарина провела пальцем по екрану телефону, перевіряючи баланс накопичувального
“Я ж не просив цю дитину!” – вигукував Валерій, покидаючи квартиру, за яку я ще винна 800 000 гривень. І знаєте, що найважче? В іпотечному договорі колишній чоловік