Дозвілля
— Мам, ну, звісно, не вистачає! Він що, думає, я тут на одних макаронах сиджу? Ресторан, манікюр, сукня нова… Це все, по-твоєму, саме з неба падає? Він кине
— Мироне, обирай: або я, або твоя мати, яка вже перейшла всі межі — випалила я, коли застала Любов Іванівну за перевіркою моєї спiдньoї бiлизни. У сорок два
— Ти на що це натякаєш? — обурився батько нареченого, Степан Петрович. — Ще заміж не вийшла, а вже права качаєш? Дивись, сильно не протестуй, а то передумаємо
— Ти при своєму розумі, Надіє? У якому сенсі — «покажи документи»? Ти що, слідчий? Валерій Петрович смикнув плечем, від чого його старий піджак, який уже років десять
— Ніно, де дев’ять гривень решти, які залишилися після купівлі хліба? — запитав Орест, не відриваючи очей від свого записника. Ці слова стали початком кінця моєї свободи, перетворивши
— Я не збираюсь утримувати чужу дитину лише тому, що ти вмієш гарно брехати, — холодно промовив чоловік, зачиняючи за мною двері. Він викреслив нас із життя за
— Ти тут не господиня, ти просто та, хто подає тарілки — ці слова Ганни Степанівни застигли в повітрі перед самим приходом гостей. Зимове сонце ховалося за обрій
— Ви впевнені? — Нотаріус, літній чоловік у важких окулярах, ще раз переглянув стос паперів. — Договір дарчі — це серйозно. Повернути майно назад буде вкрай складно, майже
— Олено, ти завжди була моїм сонцем, навіть коли я ховався в тіні своїх справ, тож нехай це майно стане моїми останніми теплими обіймами для тебе, — прочитала
— Навіщо ти приїхала туди, куди я тебе не кликав, — прошипів Ілля, коли я повернулася з його рідного дому. Я побачила порожнечу в його погляді й усвідомила,