Дозвілля
Мене звати Олена, і я сама виховувала свого сина Тараса. Життя склалося так, що після появи сина я залишилася одна. Його батькопішов до іншої залишивши мене з немовлям
Мій ранок почався з запаху кави та дивного відчуття тривоги. Тарас, мій чоловік, стояв перед дзеркалом у своєму найкращому костюмі — темно-синьому, з ідеально випрасуваною сорочкою. Це було
Я думав, що гірше вже не буде: старший школяр, близнючки в садку, ціни – як у Європі. А потім Наталя тримала мене за руку в кабінеті УЗД і
Я взяла фотоальбом в руки і вирішила показати дітям, як все було колись. Але Христина навіть не зняла навушників, а Анатолій знову занурився в свій телефон. Мої спогади
Я зайшла до своєї квартири, втомлена, але задоволена після робочого дня, мріючи про чашку чаю та тишу. Та замість спокою на моєму новенькому дивані, який я купила за
Олег повернувся до мене після того, як пішов від дружини і втратив роботу. Мовчки сів на диван, а моя квартира знову перетворилася на смітник. Я думала, це тимчасово,
Я завжди довіряла Михайлу, але коли побачила повідомлення від іншої, все змінилося. Михайло мовчав, коли я запитала його про це. “Я не зраджував”, – сказав він, але його
— Значить, усе Христині дістанеться? — я намагалася говорити спокійно, хоча всередині все кипіло. Бабуся Марія поправила окуляри й подивилася на мене наче на дитину, яка щось натворила.
Три роки я збирала ці гроші. Кожна зароблена гривня, кожна вільна хвилина, коли я відмовляла собі в маленьких радощах, — все йшло в цю коробку. Це була моя
“Ми вирішили, що спадок отримає Андрій,” — сказала мама, і я відчула, як мене охоплює холод. — “Він має сім’ю, і це важливо”. Її слова залишили в мені