Дозвілля
Моя родина не може змиритися з тим, що я знову щаслива і закохана. Всі вони вважають, що я до кінця своїх днів повинна носити чорну хустину. Наше з
— Сюди, чи що? Та кивнула й сама пішла перша. Наталя обережно увійшла. У будинку було чисто, хоча й страшно. Страшно від того, що вона думала — таких
На прощанні з мамою я не проронив жодної сльозинки. Нехай дякує, що я взагалі прийшов її провести в останню путь. Я був оточений людьми, які знали її як
— Я не хочу в дитбудинок. Чому я не можу залишитися тут? Це ж дім мами. Віктор скривився. — Ти що, пропонуєш мені взяти над тобою опіку? Я
Андрій дістав телефон, знайшов фотографію Каті, на якій був видно кулон, і повернув до неї. Маленька Лера скрикнула: — Мамо, це ж ти! Яка ти тут гарна —
Того року я вирішила перервати традицію і запросити на Різдво свекруху до нас. Я так готувалася, але відчувала, що це запрошення для неї — як виклик. — Я
— А не побрехала б вона? — пролунав голос свекрухи, коли вона вийшла зі спальні Василя, мого чоловіка. — Вона ж і раніше брехала, що ти вже ніколи
— Ось заповіт. Прочитайте, будь ласка, уважно. Лариса почала читати. Ого, сума грошей — дуже навіть пристойна. І ще будинок. А далі йшла якась нісенітниця: вся спадщина ділилася
— Ти хоч уявляєш, скільки все це коштувало?! Я майже не мав відпустки і відмовлявся від справжнього відпочинку кілька років поспіль! У тебе хоч крихта совісті є, чи
Я залишила своїх дітей на чоловіка і пішла з дому. Я пам’ятаю, як мені було боляче, коли Кирило навіть не підійшов до мене, коли я лежала з температурою